Тенетам Ти – зі стонів трембіт, розіткала орнаментом душу, то тепер молитовно до тиші звертатися мушу. То тепер мушу тіні тонкі заховати у шепіт. Таємницю втопити. змінити тремтіння у трепет… С.О.К. Ти – витинанка. ВиТинанка. Тиша в танку. Світанок. Світ танку! В тиші ТИ! Господи, прости! Чекаю Час чатує, частує чеканням. Зачаровує, чавить, не чує ні благання, ні блага, ні плачу. Заплачу, не чекаючи здачі. Опускаючи очі до долу, я чекаю, блукаю по колу. Недосяжність Вірші в тиші, вірю в вище… Вірю в віще… Ви – ще вище! *** Сонливе сонце розбудило серце сосен, літаю в просінь…Ти промовчала мені втомлено: все, досить, сьогодні осінь… Ти промовчала мені поглядом: не можу… зима вже поряд… Я ж загубилась у мереживах і рожах, жебрак у зорях… Перед храмом Крила крають в краю краснім, крають в крам. «Край! – кричу… Краса картає, крок у храм…Край за кроком? Чи картання? Чи то гра? Крок за кроком чи за круком? Чи у крах… Відрада Єдина відрада? Чи заздрість? Чи зрада? Чи райдугу краду? Шукаю пораду…
|