Тенетам
Ти – зі стонів трембіт,
розіткала орнаментом душу,
то тепер молитовно до тиші
звертатися мушу.
То тепер мушу тіні тонкі
заховати у шепіт.
Таємницю втопити.
змінити тремтіння у
трепет… С.О.К.
Ти – витинанка.
ВиТинанка.
Тиша в танку.
Світанок.
Світ танку!
В тиші ТИ!
Господи, прости! Чекаю
Час чатує, частує
чеканням. Зачаровує,
чавить, не чує ні
благання, ні блага, ні
плачу. Заплачу, не
чекаючи здачі. Опускаючи очі до
долу, я чекаю, блукаю
по колу. Недосяжність
Вірші в тиші, вірю в
вище… Вірю в віще…
Ви – ще вище!
***
Сонливе сонце розбудило
серце сосен, літаю
в просінь…Ти промовчала
мені втомлено: все,
досить, сьогодні осінь… Ти промовчала мені
поглядом: не можу…
зима вже поряд…
Я ж загубилась у
мереживах і рожах,
жебрак у зорях… Перед храмом
Крила крають в краю
краснім, крають в
крам. «Край! – кричу…
Краса картає, крок у
храм…Край за
кроком? Чи картання?
Чи то гра? Крок за
кроком чи за круком?
Чи у крах… Відрада
Єдина відрада?
Чи заздрість?
Чи зрада?
Чи райдугу краду?
Шукаю пораду…
| 
та
у Вас 
0
