Незнані людям задуми Творця І неосяжність світу незбагнена. Ми є усі акторами на сцені Театру, що ім'я йому - "Життя". В нім режисер сплітає у вінок Непоєднане – віру та зневіру, Буття яскраве – існування сіре, Бездумність і шалений вир думок. Сліпучий промінь тне небес блакить, На світло дня лягає темінь ночі І чорним круком дивиться нам в очі, Тамуючи за снами ненасить. Гірський струмок, напившись досхочу, Зринає враз стосильно й стоголосо І розриває плоть землі в покоси, Задобрюючи бога від дощу. І холод зим роз’ятрює вогонь Гарячих душ, залюблених у волю, В театрі цьому біль зціляють болем, А самоту – теплом своїх долонь. Там у безсилих зроджується сила, Що вісь земну спроможна відхилить, Тамують за любов'ю ненасить Усі, хто прагне лету і окрилень... Незнані досі задуми Творця, Що є в театрі цьому режисером. Приходьте - там завжди відкриті двері! Театр чекає нового гравця...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Не втрачає суті. Дай Боже, щоб вона була завжди. Мріяли розбудувати Україну. Тепер мрії помінялись місцями. НА першому місці ВИЖИТИ І ЖИТИ!! А далі вже ВІДБУДУВАТИ. І лиш тоді