Вітаю Вас Гість | RSS

До головної/НОВИНИ САЙТУ | Реєстрація | Вхід

Чт, 21.11.2024, 14:21

Меню сайту

НОВИНИ

ПОЕЗІЯ та ПРОЗА

	- Вірші про солдат АТО і ООС
	- Музична скринька

ФОРУМ

ФОТОАЛЬБОМ

ВІДЕОАЛЬБОМ

АКТИВНІСТЬ

ВІКТОРИНИ/ТЕСТИ

Про сайт і правила сайту

Благодійна допомога на розвиток сайту

- моб. версія

Анумо знову віршувать! 05-07

На сайті всього: 49

Гостей: 49

Користувачів: 0

Пошук на "Анумо...!"

Категорії каталогу

Проза [1051]

Прозові твори друкуються тільки тут

Відеовірші [134]

Аудіовірші [49]

Українцям [2699]

Вірш-пісня [546]

Вірші про Україну [1482]

Вірші про рідний край [808]

село

Вірші про мову [270]

Збірки поезії, поеми [112]

Абетка [23]

Акровірш [32]

акровірші на форумі

Байка [108]

Загадки [15]

Верлібр [144]

верлібри на форумі

Елегія [51]

елегії на форумі

Історичні вірші [290]

вірші про голодомор, вірші про історію народу

Вірш-усмішка [999]

гумор

Вірші про сім'ю [402]

сім'я у віршах, вірші про батьків

Вірші про рідню [152]

вірші про брата, вірші про сестру

Вірші про жінок [663]

вірші про маму, вірші про дружину

Вірші про чоловіків [111]

вірші про батька, чоловік

Вірші про військових, армію [211]

вірші про захисників Вітчизни, про армію та військо

Вірші про Перемогу, війну [415]

Перемога, війна

Вірші про кохання [3388]

Вірші про друзів [715]

Вірш-казка [132]

Казка (проза) [29]

Проза для та про дітей [19]

Вірші для дітей [334]

Вірші про дитинство [323]

Вірші про навчання [59]

випускний вечір вірші

Вірші про професію [83]

Вірші про eмiгрантів [147]

Вірші в перекладі [708]

Вірші про свята [203]

Вірші про спорт [18]

спортивні вірші

Вірші про природу [1224]

вірші про квіти, вірші про ліс, вірші про дощ

Вірш-тост, вірш-привітання [121]

Для мене поезія - це [191]

Поети [275]

Поетична майстерня [51]

Оповідання, про поетів, творчість [24]

Релігія [316]

Щастя - ... [600]

Жінка - ... [263]

Життя... [4484]

Філософам [1308]

Громадянину [909]

Метафізика [157]

Опитування для Вас:

ШЛЯХ до ТВОРУ:


Вірші/статті
	Твори за тематикою	Збірки поезії, поеми

Життя садівника.реальна історія

Видніються гори,і море,і сад,
Цвіте моє місто. А нині,
Я вийшла на міст, де прекрасний пейзаж,
Мені показався в долині.

Була там хатина,а поруч фонтан,
Там жив одинокий мужчина,
Завжди вечорами і хаті його,
Збиралась велика община.

До нього приходили друзі його,
І довго про щось говорили,
Сиділи весь вечір,і пили вино,
Виходили,знов заходили.

Мені було дивно,чому він один,
Весь час там живе у долині,
Сьогодні піду,розпитаю його,
Про все я дізнаюся нині.

Постукала в двері:"Привіт вам ,сеньйор,
Чи можу вас щось запитати"?
"Питайся ,дитино, про все розкажу,
Що саме хотіла ти знати?

"Мене лиш цікавить, чому ви один,
Живете далеко від міста,
І що то за люди ,що вчора були,
В гостях у вас, ввечері пізно"?

"Живу тут тому я,що зовсім один,
Не можу в порожній квартирі,
Дружина загинула,й крихітний син,
Давно...в катастрофі...в машині...."

І тут мій старенький заплакав ураз,
Сльоза по щоці покотилась,
Згадав він той день,як це сталось...
І враз,обличчя його прояснилось...

..."Тоді, після того як втратив сім"ю,
Покинув я місто і хату,
Я думав, що зможу забути усе,
Й зайнявся обробкою саду.

Коли все дозріє,зриваю плоди,
Зкладаю їх всі у корзини,
Виходжу у місто і просто даю.
Котрій не побачу дитині.

А сам спокійніший від цього стаю,
Бо ніби то моя дитина,
Куштує плоди мого труду,а я,
Я йду туди кожної днини.

А зараз , коли мандарин ще нема,
Сиджу вечорами у дома.
Приходять провідати друзі мене,
Бо знаєш,нелегко одному."

Присівши на крісло ,поблизу вікна,
Старий мені де-що повідав.
"Тобі дуже вдячний за те,що прийшла,
А хто б мене нині провідав?

Ось так і помру колись в хаті.Ось,ось.
Ніхто навіть і не помітить,
Що дід не виходить у місто чомусь,
Хіба що малесенькі діти.

А зараз ще друзі приходять мої,
Хоч також уже постаріли,
Мене не забули,і в мене усі,
Збираємось ми щонеділі.

Їм також нелегко спускатися вниз,
Тоді догори підійматись,
Бо ноги вже ледве витримують хід,
Але ми не можем здаватись.

Тебе я дитино попрошу одно,
Провідуй у вільну хвилину,
А скоро і я підіймуся на міст,
Коли обірву мандарини."

А через пів року старенький помер,
Його проводжало все місто,
Ніхто не живе у хатині у тій,
Збирати плоди уже пізно.

Вони вже замерзлі висять на гіллях,
Замерз і фонтан коло хати,
Лиш друзі і діти приходять у сад,
Щоб пам"ять його вшанувати.

Розміщено на сторінці: Збірки поезії, поеми, Хаммоуда-Дутка Наталія

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 3399 чол.

у Вас # закладок

Автору за твір:

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 7
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 Koshkina • 14:43, 16.01.2013 [Лінк на твір] Без слів....печаль в думках.... 0Спам 4 natalka7474 • 17:04, 16.01.2013 [Лінк на твір] Так,маєте рацію,це все з реального життя, і людина мені була ,як батько.Тому і захотілося написати.Дякую,заходьте. 0Спам 2 Asedo1949 • 15:02, 16.01.2013 [Лінк на твір] Ціла балада вийшла у Вас І туга бринить в кожнім слові... Буває, ніхто не вдивляється в нас, В останні хвилини смеркові... 0Спам 3 natalka7474 • 17:02, 16.01.2013 [Лінк на твір] Щиро Вам вдячна.Дякую ,що зайщли. 0Спам 7 natalka7474 • 00:46, 20.01.2013 [Лінк на твір] Щиро вдячна за гарний єкспромт. 0Спам 5 Oksanka • 17:58, 16.01.2013 [Лінк на твір] Дивовижн історія дивовижно доброї і щирої людини. Легко передана. Читала на одному подисі. 0Спам 6 natalka7474 • 20:26, 16.01.2013 [Лінк на твір] Щиро вдячна за теплий коментар! Заходіть,буду рада новим відвідувачам.

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі