| Пошук себе Застилає очі смутку пелина,
Є бажання жити, сили вже нема,
Лиш гарячі сльози, як нічні птахи,
З*являться і згинуть, щезнуть внікуди. Як думок позбутись, що сидять в душі,
Як знайти дорогу, вірнії шляхи?
Швидко тануть роки, день за днем вмера,
Як натрапить щастя, не згоріть до тла? Нема правди в світі, боршся щодня,
Ніби бачиш світло, а його нема,
Треба відшукати сили у собі,
Щоб не ставить крапку на своїм житті! Зимова краса Прекрасна Царівна-чаклунка Зима,
Осипавши снігом ліси та поля,
Мов сон дарувала останній листві,
Зв*язавши у пута усе навкруги! У тиші дерева велично стоять,
Лиш гілочки ледве помітно тремтять,
Птахи відлетіли у теплі краї,
Туди, де є сонце, від злої зими. І люди, як птахи, спішать ідучи,
У теплі домівки, до свої сім*ї,
Не бачуть, не чують твоєї краси,
Ти їх зупинитичь лишень запроси! Вдихнути, відчути всі чари твої,
Усю таємність миті, сніжком ороси,
Натхнення чарівне зі снігом прийде,
Нове відчуття в них в душі оживе! Настрій У кожного бувають миті,
Коли не знаеш де подітись,
Весь світ не мил, ти в чорній смузі,
І осторонь сім*я та друзі. Лиш вечір змінюеться ранком,
То ніч чекаєш, то світанку,
Один, як перст в цілому світі,
Не знаєш, що із ним робити. Незгода із самим собою,
Думки минають чередою,
І начеб-то живий, й не хворий,
Та все дратує, що довкола. То ж треба вміти зупинитись,
У синє небо подивитись,
Набачити в нім яскраві зорі,
І те, які ж вони чудові. Які у тебе милі діти,
Сім*я твоя, що сита й вдіта,
Згадать, що є у тебе друзі,
Можливо теж не в добрій смузі. Набрати номер й подзвонити,
До себе в гості запросити,
Поставити у вазу квіти,
Та й з*явиться бажання жити. Як Бог надав нам місце в світі,
Не плакать треба, а радіти,
Виховувати в собі волю,
Та в кулаці тримати долю! 01.01.2009h.
| 
у Вас 
0
