РУБАЇ

Хлібину сонця день знайшов у полі,
Намилувався нею він доволі
Й поклав на синю скатертину неба,
На сонці хмарка – наче дрібка солі.

***
Перегорнув я спогадів сторінку,
В душі знайшов не стухлу ще жаринку,
Коли дмухнув, яскраво заіскрила, –
То юність повернулась на хвилинку.

***
Удосвіта лапасто-білий сніг
Засипав густо стежку і поріг.
А в серці – сонячно і солов'їно:
Я в ньому весну милій приберіг.

***
З любов'ю в серці, з ніжністю в очах
Я радісний кохану зустрічав,
І гордий тим, що землю ти, народе, –
Красунями такими уквітчав.

***
З прадавніх, невідомих ще сторіч
Розділена доба на день і ніч.
Але коли ж упала на цю землю –
Сльозина перша з материнських віч?

***
Він тоне у брехні, як у болоті,
Бо вік живе у фальші та підлоті.
Я з острахом на нього поглядаю:
А чи не має жала він у роті?

***
Дорожча честь за дорогі напої,
Не їх шанують споконвіку вої.
А наші предки в сиву давнину –
І мертві з рук не випускали зброї.

 Зб."Veritas in profundo" (1998)