S(лужба)М(обільного)N(і)
Зірка
Чому зоря від Зірки
нарожденна, не зорить так
жадано, як життя? Жевріє
жаром мить і …
помирає, жадає запалити
небуття…
Мрія
Вірю в До:
вона Домінанта в дивнім Анданте.
Дограю і все.
До Пекла у Данте.
До віри у Диво!
Десь, але де?
Де Дару без Міри, де До грає Ліра,
і дивишся Ти у Світи.
Осяяна Ти…ша... «НІ!»
Не відпускають очі сі на
волю.
Не віддає мана мене
мені.
Не довіряю чи не вірю в
до…лю. Ди…влюсь
у вірне невблаганне
«НІ!» Де «Я»?
Дійові особи:
Я
«Я»
Я: -Де всі? І де я?
«Я»: - Майже давня. І місяць тисне на вікно.
Я:- Ідея?
«Я»: - Доживе до травня.
Я: - А далі?
«Я»: - Далі – всеодно. А деі – Бог, а демос – люди...
Я: - А дим?
«Я»: - О, то горять дива.
Я: - А далі?
«Я»: - «Далі» буде всюди.
Я: - А ти?
«Я»: - Дивуюсь... Я жива!
Не йди. Так зимно, так заздрісно
тихо там...
Дзвінко-заквітчано
грають нам...
Зелено-зоряно засинай,
завмирай, затихай і зникай...
Забувай, зачекай, спогад мій,
залиши, запиши зелень мрій,
залиши, подаруй мрії снам...
Зимно так, заздрісно
тихо там... Ви повернетесь?...
Твоє терпіння – воно не завжди... воно – не вічне...
Дивлюсь у ноти – дивлюсь у диво... дивлюсь у вічі...
Ти не запитуй, я повернуся до запитання,
Ти не дивуйся, я повернуся до здивування...
Ти посміхайся, я повернуся і знову зникну...
Ти посміхайся... Що сни – неправда, ніяк не звикну... Не треба
Тремти! Зігрію талим льодом.
Потисну темряві долонь.
Тривож! А тихо буде згодом.
Коли торкнешся світлом скронь. Ти не уявляєш, як то – жити з даром. І не існувати без ворожок-слів...
І боятись завжди, що усе це – мара. Що усе це зникне, як вінок із снів...
І триматись міцно свого божевілля... і любити палко свій холодний біль...
Ти не уявляєш, ти від того вільна... ти від того сильна.
| 
та
у Вас 
0
