О, матері лихого повоєння
І удовиці в той же самий час...
Які пекли вас муки потаємні,
Які бажання вирували в вас!
В хатах злиденних молоді самотні,
Щасливі ви були хіба у снах,
А ми, малі, гасали безтурботні
До ночі по високих бур'янах.
Дні вихідні траплялися не часто,
Робочі ж дні у полі - світлові
Зате ж яке було для нас те щастя,
Коли з'являлись на порозі ви!
Нас пригорнувши, ніжно цілували,
Вкладали спати, колисали сни
І подушкАми вкрившися ридали
По всіх загиблих у страшній війні.
1995
| 
у Вас 
1
