КОЧУБЕЇВНА (ява четверта) ТРОЯНДОВА ПЕЛЮСТКА

ява четверта ТРОЯНДОВА ПЕЛЮСТКА (Мазепа сам у своєму покої. У глибокiй задумi. Догорає свiчка). Мазепа Лiта`, лiта... мов диким степом Табун сполоханий летить... То чий табун? - То твiй, Мазепо! Гей, зупинiть його на мить! Гей, навперейми – злiва, справа! Мiцний аркан, тверда рука! В такому дiлi вiрна справа Перш заарканить вожака. ...I в'ється з свистом, як гадюка, Волосяна` потрiйна нить: Кидок - як доля... от нештука! Вожак на волi – не спинить. Не зупинить, не перейняти: Зiб'є i стопче, як траву... Моя Вкраїно, сива мати, Нащо` вручила булаву Своєму синовi Iвану, Про людське око чи для смiху? Щоб цар чужий собi на втiху Тебе затяг до балагану І мацав, як повiю, сп'яну, Й поров онучi з хоругов, І щоб твiй син служив тирану?.. Оце та братняя любов?! Оце тi клятви, тi свободи? Це та надiя у життi? Не знавши броду влiзли в воду, Вкраїно, для твого народу НесповiдИмi всi` путi! …Душа моя з неволi тужить - Тут всяк своєму пану служить, I всяк тебе за матiр має... Вкраїно, мiй загиблий краю, На горе я тебе кохаю... Кохаю й хаю... сам не знаю Як руки розв'язать тобi... Та у прихованiй борбi Не одступлю, хоч знемагаю… (Пiсля паузи) Звiльню` – чи лихо заподiю? Спасу – чи погублю` надiю? Хоч не за грiш, як пропаду! Тебе, мов панну молоду, На руки в мислях пiдiймаю І внОшу Боговi до раю. В лiтах, у прИсмерку, в жалю - Люблю тебе! Люблю. Люблю… Люблю, як я лиш сам умiю, Люблю, як волю! як Марiю! ...Люблю Марiю?.. Що це я?.. А втiм – хоч солодко помрiю!.. Потiш себе, старий Iване, Бо що є мрiя? – лиш омана, Яке бо лихо з неї є? ...Кохане серденько моє... Як попіл, обтрушу` лiта, Усе минуле, як полуду, Зо сну прокинувшись, позбуду, Не побоюсь людського суду, І на кораловi уста Молитись денно й нощно буду. Тендiтнi пальчики перснЯми Засиплю, як роса траву, Забуду славу й булаву, І буду ублажать пiснями Мою русалку степову... Моя трояндова пелюстка... Хоч де там, Гетьмане, твоя? Безодня лiт, як чорна хустка, Нас невблаганно роздiля. Вона ще - пуп'янок невинний, Ще тiльки крильця розгорта! Її коса - й мої сивИни... Її лiта – й мої лiта... Така легка`, iде - мов сниться, - В цiле життя мiж нас рiзниця! Вона розквiтне - я дов'яну... Зубудь її, старий Iване! Облиш її – i все. I край. Одразу ж серце загнуздай. Порожнiх дум солодка згуба Не личить до сiдого чуба... ...А серце раде, наче птиця, Защебетать, помолодИться... Та то найбiльша є бiда - Як голова кому сiда, А серце, наче в юнака, Й кров бунтiвлива i палка`! «Люблю» - зронила у саду... Туди не скоро я пiду… За́ки не збудуся тривоги – В той сад нема менi дороги. ...А кров нуртує все одно! Як на днi келиха вино: Послiднє наче б, а проте – Хмiльне, пахуче i густе! …Перейду минулим, наче житом - Половiє лан мого жалю! I на свiчцi споминiв спалю` Все минуле, все, що пережито. Випурхне з-пiд нiг, як сонний птах, Серцем наполоханий свiтанок – Прийму купiль, що в твоїх очах І загою душу, наче рану. Причасти`! Твiй голос, як причастя! Тихi янголи живуть в твоїх устах! Проведи на споришевий шлях - І прощай. Не смiю мати щастя...