КОЧУБЕЇВНА (ява сьома) ПОЗАВТРIМ

ява сьома ПОЗАВТРIМ Кобзар Лиш смерклося, Марiя з дому Як тiнь, майнула тихо в сад: Чи хто гукнув її назад?! О, Господи!.. та наче б нi... То показалося менi... Удень тут все таке знайоме, А зараз - все таке вороже... О, Боже!.. Зашарудiло щось в кущах! Хтось причаївся!.. Хто це?.. - Стра-а-хххх... По темнiм небi пiзнi хмари Пливуть нечутно, як примари, Таємно шепчуться гiлки, Та з осудом кивають в спину Й сучкАми ловлять за хустину – В гнiздечках вимерли пташки... А кицька – вдень руда й проворна – ЗдичАвiла i стала чорна, Ще й перебiгла (хтось наврочив) Знайому стежку, тiльки очi Враз засвiтились, як свiчки... Марiя, нi жива, нi мертва, До перелазу стрiмголов Летить – там жде її любов!.. А, може, там нiхто й не жде?.. Марія Я вмру! якщо вiн не прийде`! Мазепа (притишено) Марiє... Марiя Гетьмане! Iване... (ховається у нього на грудях од того страху`) коханий мій... Мазепа (розгублено) Моя… кохана... Марiя (вiдсторонюється) Чом не приходили до нас?.. Мазепа Хотiв позбутися тривоги... В моїх лiтах... Марiя Неначе Бога, Я, Гетьмане, чекала вас! І прислухалась до дороги Щодень, щонiч, що божий час... Усю весну i цiле лiто. А якось видало менi, Що скаче вершник на коні, І дрiбно-дрiбно б'ють копита – Все ближче, ближче кожну мить – До двору нашого летить! Я прИтьмом вискочила з хати, Аби вас першою вiтати – Аж то в дворi гарцює злива, Така пiдступна i зрадлива! Густа, як у засІку жито, Й двигтить об землю, мов копита... Я не могла прийти до тями, І затужила геть за вами. Вже думала, не дочекаю, Щоб вас побачити iзнов! Мiй Гетьмане! я вас кохаю... До складирук така любов! Мазепа Марiє, серце, я старий... Марiя Не наговорюйте на себе! I не кажiть менi про те… Такi думки – то все пусте. Я вас люблю, клянуся небом! Мазепа Марiє, я ж увесь сiдий... Марiя Та то вам, Гетьмане, здалося! То срiбло мiсячне вплелося У ваше смоляне` волосся... Мазепа В лiтах я... в присмерку... в жалю`... Марiя Мiй Гетьмане, я вас люблю!.. Мазепа I я люблю` тебе... о, Боже!.. Марiя Вiн знає, що таке любов, І Вiн нам, Гетьмане, поможе... Хай небо, луг, i там – рiка Потвердять, що моя рука Їдному вам належать може! Мазепа Марiє, що ж менi робити? Я безпорадний, як дитя... Не смiю я тебе любити! Вже скiльки там того життя Менi зосталося дожити... Марiя Напраснi цi печалi вашi: Вже скiлько буде – стiлько й наше... (десь неоддалік ґерелицею ідуть дівчата, і розлягається пісня:) Злiталися бiлi птицi До твоєї хати, Опускались на подвiр'я, Пшона поклювати. Тi клювали, тi ходили, Третi пили воду. Задивлялись дiвки гожi На козацьку вроду. Вже й чимало назлiталось, Все пшоно зiбрали - Грали в дворi веселої I сумної грали. А як став ти на порозi, Щоб вiтати милу, Сполохалась бiла зграя I знялась на крила. Б'ється зграя! Рветься в небо! Тiльки пiр'я лине. Набилося того пiр'я Тобi у чуприну... Не журися, мiй соколю, Що чуприна бiла - Лiтам твоїм пшона всиплю, Стiльки того дiла! Позбираю біле пiр'я Та й наб'ю перину! Заплуталось моє серце У бiлу чуприну... Мазепа Марiє, серце, вже пора, Бо пiзно. Кинеться шукати Тебе стривоженая мати, Ходімо, проведу до хати. Марiя Та, Гетьмане, я мушу знати: Ми будем бачитися з вами? Мазепа Марiє, дай прийти до тями... Марiя (розпачливо) Без вас – усе менi тюрма!.. Мазепа Та вже ж, голубонько, нема Для мене на цiм свiтi щастя, Окроми, як твоя любов... Марiя Коли ми стрiнемося знов, І де, Ясновельможний пане?.. Мазепа Про все перекажу Дем'яном. Ходiм... Кобзар Провiв аж до двора. Поцiлував. I через сад Вернувся стежкою назад... Побрiв поволi до дороги – Як пiсля доброго вина Зробились неслухнянi ноги І заплiтались об траву. Поник Мазепа. Наче з бою Бреде без стежки навмання – Позбувшись волi i коня, Вертає пiшим до покою... Ще й заблукав посеред трав – Цей бiй вiн сам собi програв... ...Безумнi i щасливi мрiї Заплутались в сумнi думки, Пекучий жар у грудях тлiє – Розбилось серце на скалки` І запалало, як свiчки, Пред чистим образом Марiї! Марiя (сама у дворi) В душi, як великодний дзвiн – Вiн-н-н!.. Вiн-н-н!.. Вiн-н-н!.. Густу, як нiч, печаль згойднув – Був-в-в!.. Був-в-в!.. Був-в-в!.. У безладi свавiльних дум – Сум-м-м!.. Сум-м-м!.. Сум-м-м!.. Лякає привидом будЕнь - День-нь-нь!.. День-нь-нь!.. День-нь-нь!.. Вiн-н-н!.. Був-в-в!.. Сум-м-м!.. День-нь!.. Він-н - сон-н Він-н - сон-н...