КОЧУБЕЇВНА (ява восьма) ЗА ПЕРЕЛАЗОМ

ява восьма ЗА ПЕРЕЛАЗОМ Кобзар Минула нiчка недоспана - Немов провiсника, Дем'яна Жде Кочубеївна щомить, Бо вiн їй передати має Усе, що Гетьман повелить. У грудях, наче скрипка грає, Немов огонь палахкотить: Марiя радiсно зiтхає, До раю думкою летить. Їй Гетьман перекаже - де Вона з ним бачитись буде`! О, як поволi час iде... А серце, мов троянда, в'яне -- «Iване! Гетьмане! Iване...» ...всьому свiй день, всьому свій час, Що наше - не унИкне нас: Жадана вiдбулася стрiча, При тихих зорях, як при свІчах, Любові присмирілий птах Знайшов притУлок у серцях... Та Доля, мов черниця строга, - Встелила тЕрнами дорогу... А втім, людина, мавши волю, Свою змiнить спроможна долю. Бо тим, хто повстає за себе Прихильно спiвчуває Небо... ...Марiя сумнiву не знає, Бо Йвана над усе кохає: I сенс для неї у життi - У спiльнiм з Гетьманом путi. Хоча непевнi вiдчуття Їй душу, наче сни, тривожать - Вона їх розгадать не може I зрозумiти до пуття... То знов при зустрiчi Марiя Спiшить прискорити подiї: (Марiя i Гетьман за садом, там, де перелаз) Марiя Iване, засилай сватiв, А там - хай буде вже, як буде - Не знаєм, що за чим гряде... Та ця любов не перебуде, Така любов не перейде, Як свiтло мiсяця блiде... Завваж, моя сердита мати На лихо стала помiчати, Що я не так` люблю тебе... Вона, мов кiбець заскубе, I душу вийме, як з курчати, Сьогоднi мало не плачем Менi вдалося вийти з хати... Мазепа Марiє, ти моє життя... Марiя Нема нам, любче, вороття. Повiк укупі бути нам На зло недолi й ворогам... Мазепа ...щоб на рушник весільний стати - Я мушу дозволу спитати - На шлюб наш - у московського царя... ...і на вінчання маю дозволу просити В московського ж митрополита: А ми з тобою - "у духовному родстві"... Марiя ...твій шлюб і для царя так пильно важить? Мазепа ...твої ж, без дозволу того`, московського - Так думаю, одкажуть... Нерозрішимая задача… Марія Я все життя на них проплачу! Нехай вони мене скарають, Нехай зо свiту iзживуть! - Вони, Iване, ще не знають, Який вогонь палає тут! Моїм словам за свідка - Бог! До смертi бути нам удвох! А нi - то в мене стане сили... Заприсягнутися готова Перед людьми і перед Богом: Не маю третьої дороги, Лиш двi: до тебе чи в могилу! Мазепа Марiє, мій коханий світе, Життя велике i складне... Послухай, горлице, мене: Крiм тебе й батькiвського краю Дорогшого в життi не маю. Нiчим я так не дорожу I нi про що я так не дбаю, Бо врiвень з честю стережу... Що срiбло, злото й дiаменти? - То все минучості моменти. Життя - короткоплинна мить: Воно нуртує i шумить... Пiдхопить i несе, мов тріску, Й на берег викине без зиску. Спливе i зникне без слiда, Як межи пальцями вода... Нi з чим приходимо сюди, Живем: караємось, караєм, Страждаєм, любимось, вмираєм, I повертаємо туди, Вiдкiль приходили - до Бога, Не взявши в путь собi нiчого. Нажите все залишим тут Для інших, що по нас прийдуть... Вони ж своє протопчуть коло - І не скінчиться це нiколи: Спокон i до страшного суду Не зрушаться і кроком люди... Бо все земне є суєта. Але людина має душу! Безсмертну i навiки сущу. А що для вiчностi лiта? Умовність. Вигадка пуста. Як пес, чатує пильно час Лише тілесних, смертних нас... Душа - в безсмертiї вита, У неї вища є мета... (пiсля паузи) Марiє, я прожив немало, Мене життя не шанувало. Я знав i радiсть, i бiду, Любов i пристрасть молоду. Я все на довгiм вiцi мав: I умирав, i воскресав, Був i всесильним, i безсилим, Дививсь не раз на дно могили... Я знав пiдступнiсть, бачив зраду, Земля виходила з-пiд нiг - Та Бог чомусь мене берiг, Ще й доручив менi громаду... Марiє, я тебе кохаю, Тому й повiдаю тобi, Що Боговi лише ввiряю - І сувмніви мої, і біль - У мене є послiдня цiль... Нiчого вищого нема, Про неї сам-один я знаю... Вкраїна - це моя тюрма, В ній, наче в'язень знемагаю. Несплатний борг на серцi маю - Звiльнить з московського ярма Цю землю - з краю i до краю. Марiє, але я вважаю, Що станеться, як-но програю: Я сам - i я на все готов! Мене нiкому не зiгнути - Вкраїна вiльна має бути! А ти?.. твоя свята любов?.. Марiє, сам не йму я страху, Прийдеться, то зiйду на плаху I гiдно стану над юрбою... Марiя I я, Iване, за тобою... Мазепа Нiзащо! То встокрот бiда! Моя лебiдко молода, Та ж камінь треба в грудях мати - Твоїм життям ризикувати! Мiй нiжний, мiй рожАний квiте, Тобi ще тiльки жити й жити У щастi, в любощах, добрi... Мені ж судилося ступити безоглядно за той порiг, А там: Вiкторiя чи ґрати - Самому Господу рiшати... Марiя ...Iване, сивий волос маєш, А про любов так мало знаєш... Та я за тебе, як за вiру - На лобне мiсце й на офiру! Iване, я твоя частина: Роздiлять нас - i я загину. Бо ми одно, одно-єдине! Тим паче, у скрутну годину Як тiнь, тебе я не покину. Ти ж сам сказав: життя - це мить. Нехай воно собi шумить... Але існують поняття Важнiшi й за саме` життя! Напраснi всi твої одмови - Життя не більше од Любовi... За мене твiй даремний страх. Я вiльна в помислах, як птах, То мов на сповiдi кажу: Життям я менше дорожу, (тим паче - ситою судьбою) - Чим щастям бути за тобою. Iване, я натура вперта, I в мить їдну з тобою вмерти, В покої чи на браннiм полi - Та я такiй завиднiй долi Завдячне поклонюсь до нiг!.. Якби то ти збагнути мiг... Чи, може, ти мене не любиш? То так ув очi i кажи... Мазепа Кохаю, серце... Марiя ПоготІв! Iване, засилай сватiв. Мазепа Марiє, пропадеш за мною... Марiя То ще побачим: так чи нi, Без тебе ж - не життя менi. Будем удвох, то до пропАстi Ще встигнемо пожити в щастi, А як не будемо, то мушу Дарма занапастити душу. Мазепа Це ти, Марiє, жартома?.. Марiя Iване, я страшусь сама За себе, а встокрот за тебе... Але завсiди, любий, слiд До щастя йти - краєчком бiд. Мазепа Яка ти розумом метка`! Марiя Люблю тебе, тому така. Кобзар Ще довго сад проз нiмоту НаслУхував розмову ту, Як межи янголами, любу, I вiрить не хотiв у згубу. Вже й нiч пiдкралася поволi - Вступила у свої права, Поснули квiти i трава... А на Небесному Престолi Рiшались двi печальнi Долi.