КОЧУБЕЇВНА (ява десята) ОСІННІЙ СУМ

ява десята ОСІННІЙ СУМ (Сiра осiння днина. Марiя, зодягнена по-осiнньому, входить до саду i несподiвано застає там дiвчинку, рокiв шести, у довгiй бiленькiй льолі, босонiж... Та закрилася рукавом i плаче. В руцi тримає кiлька зiв'ялих квiток. Марiя присiдає коло неї навпочiпки.) Марiя Ти хто?.. Чого так гiрко плачеш? Чи заблукала у саду? Не плач - поправим ту бiду, Все буде добре, от побачиш... Я стежечку в травi знайду - Тебе до мами одведу... Признайся, серденько, чия ти? Чом ти не хочеш розмовляти? Не плач, а то й собi заплачу, Хоч маю не плаксиву вдачу... Дiвчинка У мене матiнки нема, Немає в мене тата, Анi сестри, нi брата, Нi доми, анi хати - Лиш мачуха сама, Сердита i лапАта, Гряде мене приспати... Її зачувши хист I звiддалеку свист, Сумує падолист I припадає долi... Зiв'януло життя - Я лиш передчуття, Я тiльки вiдбиття Цiєї туги й болі... У рідномому саду Я квiтiв не знайду, Бо вже поснули, кволi, -- Кiнчається життя: Я лиш передчуття, Покiрне вiдбиття Цiєї туги й болi... Марiя ГiркИх не треба дум, Ти хто?.. Дiвчинка Осiннiй Сум У туманОвiй льолi... Я немовлям була Як рожа тут цвiла - А де тепер та рожа? Чи цi ось пелюстки, Що липнуть до руки, Ота царiвна гожа?.. Збувається пора - Од царського шатра Вже тiльки ребра голi... Марнується життя - Я лиш передчуття, Печальне вiдбиття Цiєї туги й болi... (I вже то не дiвчинка зовсім, а лише пасмо туману i луна звіддалік) Твоєї долi... долi... (Осiння днина гасне.)