КОЧУБЕЇВНА (ява тринадцята) ЩО Є ЛЮБОВ?

ява тринадцята ЩО Є ЛЮБОВ? Кобзар Гойдає вiтер люльку на калинi - В нiй спить листок, неначе немовля. Туман чiпляється подолом за гiлля I осiда на нiм, краплина по краплинi. Ростуть i важчають цi перли сiро-синi, Як матiр-божi-сльози звiддаля Прозоро виснуть. Пересичена земля Приймає їх - перлина по перлинi... (У саду Марiя несподiвано зустрiчає Черницю. Глибшають сутiнки.) Марiя Ти хто? I що тут пiзно робиш? Черниця Тебе чекаю. Марiя Звiдки ж ти дiзналась, Що я прийду сюди? Я i сама не знала, А просто вийшла випадково I зайшла... Черниця А що тут дивного? Я все про тебе знаю I, навiть те, що взнати доведеться Тобi ще згодом. Марiя Справдi? Хто ж ти є?.. Черниця Я – твоя доля. Марiя А-а... та, що снилась... Черниця Так, саме та. Марiя То ти у мене невесела, бачу... Черниця Яка не є, Марiє, а твоя. І я тебе вiдмовити б хотiла од цого... як тобi сказать?.. пустого дiла, що ти замислила... Марiя А звiдки ти?!. ага... І що ж менi тепер, скажи, робити? Черниця Покiрно жити. Марiя Так просто? Покiрно жити? Жить без нього?! Черниця Звичайно. Просто. Жить. І що такого? Марiя Та я ж люблю його!.. Хоч ти, мабуть, не знаєш, Що це таке – невИгойна любов! Черниця Любов – це Бог. Марiя Любов – це фiлософiя i вiра! А Бог – є Істина любовi. Виходить, що любов – це путь до Істини. I путь єдина. Як може возлюбити ближнiх той, У кого серце, як листок у бруньцi, Не випросталось ще i не спiзнало, Що десь є небо, свiтло, сонячне тепло... Коли воно любовi не вiдчуло, Не рвалося й не плакало вiд щастя, Не трепетало i не завмирало В любовi до єдиного, до того, Що сам - як свiт, що, може, згодом стане Прообразом до поняття «людина»... Черниця Ти богохульствуєш... Марiя Та нi... я думаю... Черниця Iсус нас научав любити ближнiх, I сам тих ближнiх - Богом бувши - возлюбив, I постраждав за них, розп'ятий на хрестi... Марiя Iсус - є Бог. А Богу все доступне. Він сотворив нас за подобою своєю Але не рiвними в можливостях Собi. Вiн розум дав, а поняття не дав нам. I ми йдемо по замкненому колу I спотикаємося там, де спотикались Вже тисячi i тисячi до нас. Любов - це слово, може навiть, звичне, Та до тих пiр у сутi недоступне, Допоки не оселиться у серцi, Допоки ми душею не побачим, Що то таке насправдi є «Любов»! Але словами Довiку не зумiєм передати Нi вiдчуття, нi iстинного смислу Того, що звично називаємо любов'ю. Це наче свiтло - i його не можна Нi роздивитись, нi торкнутися руками. Воно iснує в нас i поза нами. Це щось таке як небо, як вода, Як вiтер i як промiнь сонця... То хiба може буть любов грiхом, Якщо Любов i Бог - Бог i Любов - єдине?.. Черниця До чого ти? Марiя До того, Що Боговi противним є перелюб, А не любов - пречиста i свята: Коли душа i молиться й спiває, I в Бога просить лиш благословiння Для двох сердець, щоб злитись воєдино? Невже це грiх? Скажи, невже це грiх? Хiба не бiльший грiх i не наруга, Коли перед вiнцем, а себто перед Богом, Я скажу «так» тому, який нелюбий, I буду все життя йому брехати - йому i Боговi! - Дiлити з ним у шлюбi I хлiб i ложе? I родитиму дiтей, Вважатимусь частиною одного – Одного з ним, але частиною його Повiк не буду, бо не зможу стати, Бо я не є така! Хiба це буде Угодно Богу, що читає у серцях? Черниця Ти будеш вiрна. Марiя В чому ж вiрна? В лукавствi? У брехнi? Черниця В законi... Любов грiховну вигадали люди, I я з тобою сперечатися не буду, Бо я не знаю лЮдської любовi, Що народилася в непОслуху, грiховi - Вона скороминуща i земна. Марiя Та й ми ж бо i земнi, й скороминущi... Черниця Тiла земнi у вас, а душi вiчно сущi. Марiя То i любов же суща iспокон: Це Божа Iстина, Євангельський Закон! Черниця Христос прийшов на землю, щоб спасти... Марiя Христос прийшов на землю Людським Сином, Мабуть, не випадково. А для того, Щоб зрозумiти нас як Рiвний рiвних. Вiн мiж людей Сам як людина жив - I дихав, i моливсь, i їв, i пив... Осмисливши людей i лЮдський свiт, Вiн залишив нам БлаговІсний Заповiт. Вiн сам вiдчув, що то таке - спокуса, Бо сатана Iсуса спокушав, I вистояв Iсус. То є надiя, Що кожен сущий вистоять зумiє... Не вбий. Не укради. Не учини перелюб. Щоби сказати «цього не роби!», Потреба сталася навiч узрiти, Й побачити - наскiльки то огидно! Христос прийшов пiзнати нас такими, Якi ми є - щоб потiм вже навчати, Якими бути нам, i як нам жити, I тим спасти нас - мукою своєю Вiн iскупив грiхопадiння перед Богом I смертним дарував безсмертнi душi. ...Якби Iсус був жiнку покохав - Земну, прекрасну, чисту як молитва - То, певно, Вiн сказав би, що любов - Прекрасна, чиста, iстинна - не грiх, А жити з нЕлюбом - то грiх, i то перЕлюб! Черниця Марiє, я молитися за тебе Недремно буду - може, Бог простить, Тобi, як нерозумному дитятi, такi ось мислi. А, може, Вiн тобi одкриє серце I ти Його воiстину приймеш... Бувай, Марiє. Мир тобi в усьому. Але повiр, неварто йти iз дому - Все буде так, як має буть. Нiкому Нiчого ти уже не доведеш. Лиш осоромишся навiки... Кобзар ...I пропала. Як сон. Мов стоячи Марiя спала, Бо що це тралилась за дивна дивина - Сама з собою сперечалася вона... На мить Марiя розгубилась - Цей сон-розмова наяву... Ступила крок i зупинилась: Марія Куди? До шляху через сад? Чи, може, все-таки назад?.. Упокоритися?.. Змиритись?.. Зректися - i покiрно жити?.. Вбиратись пишно, їсти сито?.. Минатимуть бездумно днi, Роки - а там i по менi... Але ж - Iване! милий свiте! Врятуй од вiтру, як свiчу! Не можу я покiрно жити, Не хочу з горя умирати В юдОлi рОзпачу й плачу`! Я вирвусь за iржавi грати Умов і звичок. Я втечу До тебе, до твого` покою I, наче сонце за горою, Сховаюсь, серце, за тобою! Врятуюсь. I жорстока мати Мене не буде катувати, Бо вже не зможе повернути. Я розiрву старезнi пута! I як на мене - то не важить I дещицi, що люди скажуть: Чи схочуть того, а чи нi - А будуть заздрити менi. Нехай таємно, несвiдомо, I навiть попри власну волю... Ти ж не одступишся од мене? Не оддаси мене нарузi? Громада ж, родичi i друзi - Якщо вони мене зневажать, Якщо лихе про мене скажуть - Нехай! Хай знають, що Марiя Понад усе кохати вмiє! (Рiшуче ступає уперед - стежкою до дороги, i не озирнувшись на батькiв двiр.)