Чт, 21.11.2024, 18:40
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи повинно бути державне замовлення на друк поетичної літератури?
Всего ответов: 350

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Історичні вірші
 

КОЧУБЕЇВНА (ява чотирнадцята) ВОСТАННЄ


Валя Савелюк :: КОЧУБЕЇВНА (ява чотирнадцята) ВОСТАННЄ
ява чотирнадцята ВОСТАННЄ (Мазепа у своєму покої. Зодягнений по домашньому, щось читає. Коли несподiвано у передпокої зчиняється метушня) Мазепа Дем'яне, що там за подiя? (як для гостей – то пiзнiй час...) (входить розгублений Дем'ян) Дем'ян Панянка... Гетьмане... Марiя... Прийшла – i хоче бачить вас... Сама прийшла – їй-бо дива! Блiда i в чорнiм, як вдова... Мазепа Марiя?! Господи, Марiя!.. Проси! Стривай! Зустрiну сам! (...щось, видно, трапилося там недобре... справжня веремІя...) (Гетьман поспiхом іде до дверей, та вони одчиняються i на порозi постає Марiя.) Мазепа Марiє!.. Марiя Гетьмане! Iване... Мазепа Так темно, пiзно – ти сама? Марiя Сама. Прийшла у чiм була... Я з дому, Гетьмане, втікла. Там скоро кинуться за мною - Та я не вЕрнуся до них! I зарікаюсь головою, Що, як на те поверне дiло, То тiльки бездиханне тiло Вiзьмуть вони з цього покою! Мої слова твердiшi крицi* - Я не зумiю впокориться! Мазепа Ходiмо, серце, сядь сюди. Дем'яне, дай хутчiй води! Та ж ворушися! (до Марiї) Боже правий, Ти, як в пропасницi, тремтиш... Марiя Не хочу я води, облиш... Я в повнiм здравiї й умi. Iване, ми удвох, самi Повиннi те перерiшати, Що нам на зло вчинила мати. Вона не хоче чути й знати - Кричить, i лає, i клене, Погрожує згубить мене, Аби за тебе не оддати. Нема нiчого, крiм могили, Що би нас з нею замирило! Мазепа Марiє, серденько моє, Як ти завчасу поспiшила... У мене лiпший задум є... Не завжди силою на силу Ступають, лишенько моє. …Твоя би охолола мати – Тодi б ми вiдновили знову При лiпшiм настрої розмову. Я мiг би досягти мети – І їх обох перетягти На нашу сторону. А ти Чому мене не сповiстила, Рiшившись з дому утекти? Марiя Ти, Йване, матiр знаєш мало: Iще такого не бувало, Щоб по її не вийшло в чiм - Вона, як той вiслюк, затята, Їй байдуже, чия б то хата - Бо верх завжди буде за нею, Спитай у батька, в Кочубея... Вiн їй перечити не смiє: Що вона скаже - те вiн дiє, Чи хоче того, а чи нi.
Вона спiткнулась на менi, Бо я ослухаться посмiла - Зате вона мене уїла... Хоч на колiна стань - одначе Вона свою не змiнить вдачу. Мазепа Голубко, я ж би її вмовив - Велику силу має слово Й вагомi доводи ума... Подумай, горлице, сама, Що iншої путі` нема, Нiж миром, ладом i без шкоди Урешті решт дiйти до згоди... Марiя Ти з нею згоди не дiйдеш, На неї слово не впливає, Вона... - та я не добираю Куди... до чого ти ведеш... Я, Йване, хитрувать не вмiю, Скажи ж відверто - так чи нi? Ти розлюбив свою Марiю I хочеш одказать менi У прИхистку, у порятунку? Ти одступаєшся, похоже... Мазепа Марiє, мiй солодкий трунку, Так навiть думати негоже! Чи ж серце Гетьманове може Останню стратити надiю І одректися од Марiї? Моє негадане кохання, Якби ти знала, що то є, Коли для серця настає Любов беззахисно остання... Коли в душi, мов серед степу, Ударить великодний дзвiн, Аж стрепенешся – звiдки вiн?! Облиш, то видалось, Мазепо... Та враз – готове до причастя - Стенеться серце, мов крило, І сльози забринять од щастя, Що дивом Божим забрело В повите сутiнком житло. Печалi i зловiснi сни Сахнуться, наче кажани, І ластiвками по оселi Запурхають думки веселi, І защебечуть солов'ї Над рани тлiючi твої. I мрiї, як волошки в житi, Воскреснуть, росами умитi... Ти й сам воскреснеш, оживеш, І попливеш на чари м'яти – Захочеш плакати, спiвати, І завмирать, а не вмирати, Аж поки в обiймах не вмреш. I хоч здоровий глузд, як тiнь, На крилах здiйметься сумнiнь, І холодом, як грiзна зброя, Зависне враз над головою Й на мить якусь вгамує кров - Дарма! Бо вiдчай i любов Її розбурхають, як воду, Що, всi порвавши перешкоди, Потрiйно з силою летить, Щоб пiдхопити, закрутить, І нЕсти, й бавиться, й губить... Та й смерть не застрашить i не умовить, Зректися від останньої любовi. Бо смерть – то неочІкувана гостя, Вона однак госпОди не мине... Твоя ж любов, що вибрала мене – Це найостаннє благо сього свiту! Це вистражданий в сумнiвах вiнець! Допоки є вона, допоти сивий жнець На стернІ не впаде, а буде жати, жити... Ти iще зможеш полюбити, а я, Марiє, нi i нi! Чекать бiльш нiчого менi. Повiр, моє сумне кохання, Ти сонце, що зiйшло востаннє. I як-но я ще хочу жити, Якоїсь досягти мети, То це усе, Марiє, - ти! Менi бiльш нiчим дорожити, Менi бiльш нiкуди iти... Марiя Iване, чом же ти не хочеш, Щоби я в тебе зосталАсь?.. Невже ти можеш буть несмiлим? Зiзнайся, що тебе страшить?.. Двоє сердець, що полюбили, Єдино разом можуть жить – Я iншого й не зрозумiю, I не вiзьму собi в тямки... Мазепа Моя розумнице, Марiє, Твоєї, серденько, руки Добитися Iван зумiє. Аби лиш ти мене кохала І трохи часу зачекала... То ти довiришся умовi І вЕрнешся назад до дому? Клянусь тобi на кожнiм словi - Я не оддам тебе нiкому. Нiхто не зможе розлучить Нас доти, доки будем жить. Згодися на мою пораду Й повiр, я зможу дати раду І вскорiм дiло замирить. Марiя …Тобi перечити не смiю, Бо мiй закон єдиний - ти. Та вдруге вже, мабуть, Марiї У цi покої не ввiйти... Прощай, мiй Гетьмане, довiку. Востаннє палко пригорни. За мною дверi зачини, Немов труни дубове вiко. (роззирнувшись) Чого це я сюди прийшла?.. Мов щось шукала й не знайшла... (йде до дверей) Мазепа Марiє, зачекай, зажди... Марiя Я буду, Гетьмане, завжди Любить тебе. Кохать до скону В законi, а чи без закону... Та Бог з ним... прощавай. Пiду. Мазепа Чекай, зодягнусь – проведу... Марiя Тобi не варто проводжати, Ще, не дай Бог, заскочить мати, Здiйметься крик на всю округу... Пiду сама. Проз сад – мов з лугу ВернУся нишечком до ґанку... Мазепа Дем'яне! (входить Дем'ян ) Проведи панянку... (до Марiї ) Марiє, то чекай вiстей І знай, що я не одступлю, Бо понад все тебе люблю. (Марiя i Дем'ян виходять. Дверi за ними зачиняються. Темно, як у трунi. Призвичаївшись до темряви, Марiя ступає кiлька крокiв, зупиняється, озирається:) Марiя Я б'ю чолом тобi до самих нiг! Останнiй мiй непогамовний жалю. Живцем до Бога рвусь, щоб вiн тебе вберiг – Прощай навiк. Прощаюсь i прощаю. Цiлую в снiг. В срiблястий сивий снiг. В завiю, в хугу... Незбагненний раю! Я б'ю чолом тобi до самих-самих нiг – Прощай навiк. Прощаюсь i прощаю. Благословляю твiй далекий свiт. Далекий i чужий! благословляю. З тобою мить. Без тебе - лiт i лiт. Прощай навiк. Прощаюсь i прощаю. Я тiнь твоя, а сонце вмить зайшло: Метаюсь, кличу, мерхну i щезаю! А ти ж тепло моє, а ти моє крило... Прощай навiк. Прощаюсь i прощаю. Я тiнь твоя. Я прах твоїх дорiг. Зигзицею, невiднайдЕнний раю, Росою ярою впаду тобi до нiг – Прощай. Навiк прощаюсь. I прощаю. (*криця - тут, кремінь)

Додав: LedyDelfin (24.05.2013) | Автор: © Валентина САВЕЛЮК
 
Розміщено на сторінці: Історичні вірші, Савелюк Валентина, Метафізика

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 3001 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): мир, сила, лад, поріг

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 13
avatar
1 Abigel • 01:07, 24.05.2013 [Лінк на твір]
А другу "5" я поставила)))
Треба віднайти час і почитати Ваш твір із початку... Мабуть, гарний та цікавий.
avatar
2 LedyDelfin • 07:39, 24.05.2013 [Лінк на твір]
дякую...
avatar
3 natalka7474 • 08:22, 24.05.2013 [Лінк на твір]
ДОРОГА  ПАНІ ВАЛЕЧКО, НУ ЯК ЖЕ НЕ ВАРТО ТРАТИТИ ЧАС?  ВИ СВОЄЮ ПОЕЗІЄЮ ЗАСТАВИЛИ МЕНЕ ПЕРЕЧИТАТИ ВСЮ ІСТОРІЮ ГЕТЬМАНА МАЗЕПИ , ВІКІПЕДІЮ, ВСІ ВІДГУКИ НА РІЗНИХ САЙТАХ, Я ТАК БАГАТО ДІЗНАЛАСЯ І ВСЕ ДЯКУЮЧИ ВАМ.  ПОБІЛЬШЕ  Б ТАКИХ АВТОРІВ,ЩОБ ПРОБУДЖУВАЛИ У ЧИТАЧАХ ОХОТУ ДО ЗНАНЬ.  ДЯКУЮ. respect
avatar
4 LedyDelfin • 08:53, 24.05.2013 [Лінк на твір]
страшно навіть уявити, ЧОГО можна начитатися і зараз на сайтах і в інеті про Гетьмана Мазепу... єдине, на що сподіваюся - на "голос крові", який підкаже кожному з нас, українців, де брехня-полова у тих писаннях, а де зерно правди...
avatar
13 natalka7474 • 00:19, 27.05.2013 [Лінк на твір]
Дякую, пані Валечко.  То я вже і сина підключила і малим читаю і де що перекладаю, бо не све розуміють по українськи.  Але ми будемо наверстувати упущене з вашою допомогою.
avatar
5 Oksanka • 10:28, 24.05.2013 [Лінк на твір]
Історію кохання Мазепи і Марії до цих пір я знала узагальнено, як історичний факт.Скажу відверто ніколи нею не цікавилася для більш детального пізнання. Тепер же я дуже вдячна Вам п. Валентино за майстерність і Вашу працельбність, наполегливість і рішучість. 55555 up
avatar
8 LedyDelfin • 06:11, 25.05.2013 [Лінк на твір]
що ж, я рада тому, що історію цю, і по трьох сотнях літ - популярну (в діаметрально протилежних значеннях) Ви, пані Оксаночко, вперше почули від мене... а спільно - від тих істориків, які уміли піднестися над приналежностями і амбіціями і озирати минулі події безпристрасним зором, послуговуючись збереженими документами та Богом дарованою інтуїцією, а не кар"єрними (вважай шкурними) інтересами... це була "цнотлива" історія кохання, притаманна Україні тих пір і часів...
дякую Вам за щиру увагу...
avatar
"І мрії,як волошки в житі,
Воскреснуть росами умиті...", та ,певно не  у всіх... up plus1 55555
avatar
7 freedom • 19:39, 24.05.2013 [Лінк на твір]
П,ВАЛЮШО,прекрасно,я теж багато дізналася читаючи Ваші шедевральні вірші.Ви просто самі не усвідомлюєте який великий вклад Ви зробили для української літератури.Це ж наша історія,яку ми не повинні забувати.БРАВО! 55555 55555 hands
avatar
10 LedyDelfin • 06:16, 25.05.2013 [Лінк на твір]
дякую Вам... а щодо внеску у літературу - думаю, цей внесок залишиться непоміченим...))) але то вже не моїх турбот справа - "книги мають власну долю"... "...все буде так, як скаже Бог..."
avatar
9 LedyDelfin • 06:13, 25.05.2013 [Лінк на твір]
дякую Вам, пані Галино...
avatar
11 Asedo1949 • 14:28, 25.05.2013 [Лінк на твір]
Я в захваті,п.Валентино, але сильно обурена на Гетьмана, що не прийняв Марію, може, історія не повернулася б до них плечима... Не знаю за які 2,5 години Ви говорите, але я, хоч і не вельми читач, з'їдаю, інакше не назову, Вашу дію в секунди... Дай, Бог, Вам здоров'я і наснаги! 55555 respect plus1
avatar
12 LedyDelfin • 16:09, 25.05.2013 [Лінк на твір]
Гетьман - поза сумнівами - щиро і чесно любить Мотрю, пані Катю... саме - ЛЮБИТЬ... але ж він ЗНАЄ, що все не так просто... він - залежний, що є приниженням не тільки самого Гетьмана, але й усього, що ми називаємо УКРАЇНОЮ... навіть його сімейне (приватне) життя - підконтрольне Москві... свого часу він сподівався у молодому Петрові спільності для "обоюдного" добра... але - молодий Петро і подальший Петро ( після його повернення з Європи за номером 2...) - це дві різні особи... врешті, Мазепа пересвідчився остаточно, що "під Москвою" - погибель України...

до цих любовних подій - він, позбавлений усіх прав, у тому числі і права на міжнародні зносини, потаємно, вів переговори з польським Станіславом, шведським Карлом і литовським лідером... все було продумано геніально - мета - врятувати Україну з-під московського чобота (і це при тому, що Мазепа був обсаджений "плотно" "соглядатаями" Петровими (один із них, приставлений до Мазепи - Кочубей... Гетьман знав про "дворушнічєство" Кочубея, але мудро вважав, що "шпигуна" краще знати, чим не знати, тому й беріг його (Кочубея) при собі... Генеральним Суддею...)... "шведська інкурсія" була у завершальній стадії - і тут - Мотря і ця остання прекрасна чесна і чиста любов - нагорода за всі розчарування життя минулого...

Він не мав жодного наміру відмовитися від Мотрі (це була істинна і взаємна Любов), але хотів усе вирішити "у кілька" необхідних ходів... але поки він продумував - події і дійові особи стали неконтрольованими (що природно...)

був, звичайно, передбачений Долею, - "хід конем" - заради Мотрі кинути об землю булавою і віддалитися від справ державних... але - треба було б, у такому разі, зрадити Україну... а були вже раніше складені угоди - він не міг вийти з антипетрівської міжнародної (потаємної) коаліції навіть заради ТАКОГО кохання... відповідальність…

що ж... право вибору... він не міг вибирати між Україною і Мотрею... хотів щастя обом... - не вийшло...

Гетьман Мазепа – найблагородніша і найтрагічніша фігура, яку я тільки знаю в історії... він не зрадив ні коханій дівчині, ні рідній землі - тільки благородство його не врятувало ні одну, ні іншу, ні його самого...


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz