КОЧУБЕЇВНА (ява шістнадцята) В ПОКОЯХ

ява шістнадцята В ПОКОЯХ (У своєму покої Мазепа чекає на Дем'яна. Входить Дем'ян.) Мазепа Провiв? Усе там слава Богу? Не сталось по путi нiчого? Чого мовчиш? Дем'ян Не маю слiв... Провiв, та лiпше б i не вiв... Мазепа Що там iще? Кажи не мнись! Дем'ян Там несусвiтнє щось твориться... – В набат ударили з дзвiницi... Не посоромилася мати Людей на сполох пiдiймати... Суддиха люта, як вовчиця, Давай панянку проклинати. В косу` вчепилась – розплiтати, Хотiла й хустку пов'язати! Панянка видерлась – втiкати, Зловили й волоком до хати (пручалася!) – поволокли, А там таке уже зняли, Що сором, Гетьмане, й казати! О, Господи, пропаща панна... Мазепа Чи ти здурiв? Йди геть, Дем'яне!