ЕПІЛОГ
(I вже це не похiдний покой Гетьмана,
а знову його розкрита могила,
де, біля Чорного Каменя, двi душi -
Марiїна та Iванова –
стрінулися
через триста лiт
по всiх цих
подiях.)
Марiя
…Ти вiдспокутував спокуту.
Усе земне тобi забуто.
Прощений! Чистий, як огонь!
Iване, з тебе кару знято -
Ти чуєш дзвiн? - На небi свято,
На небi паска i весна,
Бо кається душа земна.
Тобi одкрито путь до раю.
Там вiчний спокiй. ВІН - чекає...
Летiм - там я тебе кохаю...
Мазепа
Марiє, не можу летiти.
I справа не в тiм, що не смiю...
Народ наш - довірливі дiти:
Ридають з дрiбниць i радiють.
З тобою, голубко, полинуть
В безжурнiї райськi краї -
То вище блаженство, та кинуть...
На кого ж покинути їх?
Марія
Вони прокляли тебе, Йване!
Мазепа
Хiба ж то, Марiє, вони?
То слово чуже i погане
На них напустило мани`.
Здiйсниться, нехай навiть згодом -
Вкраїнцi ще стануть Народом!
Заграють копита з Великого Степу
I вершники клИкнуть Мазепу.
Самi зрозумiють i втямлять,
Куди я їх кликав ТОДI...
В їх жилах дрiмаюча пам'ять -
Як рана у мене в грудi`.
ПовЕрну мiй борг неоплатний,
I мрiю здiйсню чарiвну -
I труд свiй завЕршивши ратний,
Я сном немовляти засну.
...Чи стрiнеш свойого Iвана
У Божому тихiм раю?
До нiг твоїх схИлю, кохана,
Я голову сиву мою...
I бiльше нiколи не буде
Розлука мiж нас, як межа.
Забуду я, що таке - люди,
Земля менi стане чужа.
Й розтане, як в небi пiр'їна,
В туманах вишневих
моя
Україна.
(На схід сонця сiрiє.
Спiвають першi пiвнi.
Промiнь гасне,
все зникає.
Кiнець.)
м. Київ
1990 р.
Валентина САВЕЛЮК
Все закінчилося, я тепер модно казати "хепі ендом". Головні герої зустрінуться, при будь яких обставинах, але вже в інших інкарнаціях, а мене, на сьогоднішній день, зацікавили і обнадіяли ось ці Ваші слова: "Здiйсниться, нехай навiть згодом - Вкраїнцi ще стануть Народом! Заграють копита з Великого Степу I вершники клИкнуть Мазепу. " Дуже хочу в це вірити, п.Валентино... Дякую за такий талановитий, пізнавальний і поетичний твір. БРАВО!!!!!
пані Катю, скажу Вам по великому секрету - вони зустрілися... в теперішніх часах і інкарнаціях... все повторилося... але вже не так до решти трагічно... отже - скільки разів іще доведеться їм повернутися і зустрітися, щоб пройти тими самимим стежками - але інакше - я не знаю, але точно знаю, що врешті решт все завершиться, як Ви кажете" - щасливим кінцем... щось у цій великій взаємній любові зав"язалося - в кармічний вузол... для обох, чи більше для Гетьмана, а Мотря щораз "іде поруч з ним" - у кожному випадку - це великий урок, який буде свого часу засвоєно... обома... можливо - кожне засвоїть потрібні саме йому (їй) знання... і стане між них рівновага і гармонія - щастя стане між них, і з ними.. "путі Господні несповідимі"... будемо йти і врешті дійдемо до єдиної мети - до Світла... усі... і Україна...
дякую Вам, що були з моїми коханими Мотрею й Іваном протягом цих подій... Ваша симпатія і позитивні почуття освітять їхні долі, вважайте, що Ви свічечку їм "затеплили" - і вона ніколи вже не "вигорить" і не сплачеться - буде стиха осявати їхні стежки - і минулі, і майбутні - завжди...
любий пане Igor Korniychuk, Ваша увага і Ваші "відгомони" світло-душевні і мудрі - за честь для себе маю... не перебільшую - справді так сприймаю щирість і тепло Ваше... дякую Вам - і серцем, і рукою...
Здiйсниться, нехай навiть згодом - Вкраїнцi ще стануть Народом! Ми і є народ, тільки багатьом "псевдобожкам" так не хочеться ,щоб ми жили, щоб ми були, щоб ми просто існували як народ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")