КОЧУБЕЇВНА: ЕПІЛОГ

ЕПІЛОГ (I вже це не похiдний покой Гетьмана, а знову його розкрита могила, де, біля Чорного Каменя, двi душi - Марiїна та Iванова – стрінулися через триста лiт по всiх цих подiях.) Марiя …Ти вiдспокутував спокуту. Усе земне тобi забуто. Прощений! Чистий, як огонь! Iване, з тебе кару знято - Ти чуєш дзвiн? - На небi свято, На небi паска i весна, Бо кається душа земна. Тобi одкрито путь до раю. Там вiчний спокiй. ВІН - чекає... Летiм - там я тебе кохаю... Мазепа Марiє, не можу летiти. I справа не в тiм, що не смiю... Народ наш - довірливі дiти: Ридають з дрiбниць i радiють. З тобою, голубко, полинуть В безжурнiї райськi краї - То вище блаженство, та кинуть... На кого ж покинути їх? Марія Вони прокляли тебе, Йване! Мазепа Хiба ж то, Марiє, вони? То слово чуже i погане На них напустило мани`. Здiйсниться, нехай навiть згодом - Вкраїнцi ще стануть Народом! Заграють копита з Великого Степу I вершники клИкнуть Мазепу. Самi зрозумiють i втямлять, Куди я їх кликав ТОДI... В їх жилах дрiмаюча пам'ять - Як рана у мене в грудi`. ПовЕрну мiй борг неоплатний, I мрiю здiйсню чарiвну - I труд свiй завЕршивши ратний, Я сном немовляти засну. ...Чи стрiнеш свойого Iвана У Божому тихiм раю? До нiг твоїх схИлю, кохана, Я голову сиву мою... I бiльше нiколи не буде Розлука мiж нас, як межа. Забуду я, що таке - люди, Земля менi стане чужа. Й розтане, як в небi пiр'їна, В туманах вишневих моя Україна. (На схід сонця сiрiє. Спiвають першi пiвнi. Промiнь гасне, все зникає. Кiнець.) м. Київ 1990 р. Валентина САВЕЛЮК