Біля Вічного вогню
Снігом сіється поволі Цвіт на стелу кам’яну, Обпікає серце болем Біля Вічного вогню. Йдуть сюди, бо пам'ять кличе І убитих голоси. Забувать живим не личить Нелегкі війни часи. Захисник і визволитель Тут знайшов свою осонь. За усіх солдат убитих Не згасатиме вогонь. Говорить онукам мушу Тільки правду про війну, Щоб змужніли їхні душі Біля Вічного вогню.
|