Війна й сьогодні розкидає людські вже немічні тіла, і не одна вдова ридає, як та лебідка без крила. Вся наша земля всіяна людськими кістками. Хай буде земля їм пухом, а пам'ять ВІЧНОЮ!!!
Дужеболючий вірш. Таке трапляється часто, а звідси – урок життя земного. І слава, і багатство, посади, чини і нагороди, і почесті земні – усе минуще, пролітає, мов блискавиця – у вічність не йде воно: покривається забуттям, іржею, а білі кості чекають воскресіння. Лиш Господь знає: першого на радість і вічність, чи другого на біль.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
klavysjka: Щиро дякую! Хай Пресвята Богородиця всіх нас, наших захисників і всю УКраїну тримає під своїм Покровом завжди і допоможе торувати шлях до перемоги!
у Вас 
0
