моя свіча полум'янить нефритом.
гребінь із абрикоса розчісує волосся
туди й сюди. чиста у мене голова.
старе волосся падає додолу.
зав'язую міцний насвіжо вузол пасм.
якби змогли ми так вичесати і Державу,
звільнивши її від дурости й жадоби!
отож, відкиньте старі ідеї, мертві,
й зберіть докупи нову силу,
щоби відважно вийти ворогам навстріч!
занадто швидко догорає моя свічка.
нефриту полум'я згубилося у воску,
і топить сон всі заповітні мрії.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 2405 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
