Дуб столітній, сутулий, дупластий Над могилою сумно шумить Там, де дід піднімався у наступ І де серце онука болить. Нездоланна, негаснуча смута Над горбочком піщаним дріма. Неможливо, повірте, забути Тих, кому забуття в нас нема…
Так сталося, що про діда мені розповідала тільки вже покійна бабуся, бо мати і тітка самі в той час були малими дітьми. Тож і я багато сказати про нього не можу, хоч і знаю, що був у мене дід Іван, веселий і роботящий, і такий молодий, як нині мій син...
Підходять ці дні...День Перемоги, знаючи досконаліше уже історію , відкидаючи пафос, все одно зняти потрібно капелюх і вклонитися сивочолим ветеранам! Вони того варті!
Пам'ятати про ті жахи, які пережили наші люди, ми повинні завжди, бо тій страшній війні забуття немає. Вклонитися потрібно і мертвим, і уже небагатьом живим...
є у нас національний парк припять-стохід... і до нього входять сваловичі. а там є столітні дуби... чимало))) якщо вдасться цього року туди потрапити пофотографую і покажу)))))) 5!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
