Ситий вечір

Біжить нестримно в бій кіннота,

стіну пробито в цитадель,

і залп за залпом смерті ноту,

позаду видає турель.

Гримлять у такт важкі кираси,

все ближче й ближче "крики сталі",

а мертвих скорчені гримаси

відгонять страх. Вперед! без жалю.

До цілі мчать і кінь і вершник,

а з-під копита хрускіт тіл,

вони цей бій за мить завершать,

із замку ллється дощ із стріл.

Минає час, "беззвучні роти",

стають аналогом предтечі,

ворони, грифи і койоти

чимдуж сюди- на ситий вечір.