О, мій срібногривий друже,
Скільки під нами палала земля,
Скільки верст ми подужа,
Минали чорне рілля.
Не раз попадали в небезпеку,
Немов би ішли під укіс
Князів зустрічали здалеку,
Гордо задираючи ніс. О, мій срібногривий брате,
Вірний супутник і провідник
Ідем разом де поле квітне,
Щоб ти в просторах не зник.
Бо нам ще сонце проводжати
За крутий, далекий небосхил
І потому в хліву спочивати,
Завтра в дорогу – треба сил.
| 
у Вас 
