О, мій срібногривий друже, Скільки під нами палала земля, Скільки верст ми подужа, Минали чорне рілля. Не раз попадали в небезпеку, Немов би ішли під укіс Князів зустрічали здалеку, Гордо задираючи ніс.
О, мій срібногривий брате, Вірний супутник і провідник Ідем разом де поле квітне, Щоб ти в просторах не зник. Бо нам ще сонце проводжати За крутий, далекий небосхил І потому в хліву спочивати, Завтра в дорогу – треба сил.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 2291 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
