| Дія 1 У пострілах війни
Жорстокої і лихої
Боролись три брати
За свої права й волю Була колись у них
Родина велика й гожа
Зосталось лишень три:
Всі решта лягли в бою:
Їх тата вбили зразу
Як хтів він утекти
Кудись далеко вдалеч
Де воля, спокій і мир...
А матір і 2 сестрички
Попали у полон
Погнали їх ті німці
Далеко за кордон! І ось брати боролись
Нелегко їм було
Але все ж побороли
Нациста-ворога цього! Дія 2 Пройшло десь років зо два
З років тої війни
Совєти вкоренились
На нашій тій землі
Що Галичиною зветься
Із давніх ще часів.
Наші ж брати герої
Мають тепер стрічки*
Господарку ж забрали
Тії червоні пси!
Як мали вони землю
Й господарку свою
То зараз то все спільне
В колгоспи позабирали все!
Як був колись чи Lemberg
Чи Леополіс й Львів
То зараз буржуазно
Тепер то тільки Львов!
Але брати наші веселі,
Мають тепер вони стрічки Господарку ж забрали
Тії червоні пси! Дія 3 Прошло десь років сорок
Та ще й і двадцять літ
Лишився лишень брат старенький
Один саменький дід!
Сидить і їсть лиш хлібець
Бо пенсія мала,
Включає телевізор
Іде яксь біда:
Показують колишніх
Німецьких тих солдат
Що з дідом воювали
В війні за кожен Stadt**
Ти ба! Подорожують
Пенсіонери ці, он бач
Бо Лондоні блукають
А он в Парижі ці!
І це ті ветерани,
Які програли бій!
Які війну програли
О ні! О ні! о ні!
Поглянув дід на хлібець
Який ще не догриз
На стрчіку він поглянув
Що он на шафі там висить
Заплакав враз сльозами
Немов мале дитя
А німці вже гуляли
Де міст і ріка Темза...
| 
у Вас 