Час, зрадливий своєю антищирістю,
Час, в якому ми живем,
Одурює душі попсовістю,
Дивує порожністю тем. Безідейні обдурені люди...
Для влади вони безіменні,
Для влади вони сіра маса,
Хвороба в цьому сьогоденні. Але є серед сірих мас
Кому по вулиці східцями вниз.
Східці, які відводять нас
В історії далекий час... До Аріїв - пращурів наших,
Які дали Славам Веди знання,
До трипілля прошарків і намулів,
До зірки їхнього світання. До розбурханого духу дикунства готів,
Який живе в нашій крові.
По капищам і забутим курганам сарматів.
В їх обійстя племінні. До минувщини Запорізької Січі
В магію характерного козацтва,
Із сумом пам'ятаючи
Безжальність чорного кріпацтва. В країну безтілесної язицької готики,
Від якої в жилах стигне кров.
Дух могутньої автентетики
З колін підніме нас знов.
| 
та
у Вас 
0
