Посеред поля сама хатина. Одна хатина … Пуста хатина… Людей немає… Давно не має . А час минає . Ніхто не знає Чия хатина , чий рідний дім? І хто до цього проживав у нім ? Чому покинув, чому залишив Зароблене прадідами добро? Чого боявся , втікав від кого? Чи злого ворога не земного Побачив він у своїм вікні? Пройшла я далі … Там знову хатка, І знову пусто у тім дворі . Іду я далі там знову Латка , Що”заборонено вхід” сюди. Село завмерло в одну хвилину, Життя припинено на віки. А вийшла звідти…Я бачу квіти! Я бачу радісну дітвору. А там нікого….Там тільки вітер. Колишить китиці полину
Дякую! Ну як ви так кажете ,то обов"язково досиплю!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
