Вітаю Вас Гість | RSS

До головної/НОВИНИ САЙТУ | Реєстрація | Вхід

Пт, 31.10.2025, 05:36

Меню сайту

	НОВИНИ
	ПОЕЗІЯ та ПРОЗА

	ФОРУМ
	ФОТОАЛЬБОМ
	ВІДЕОАЛЬБОМ

	АКТИВНІСТЬ
	ВІКТОРИНИ/ТЕСТИ
	Про сайт і правила сайту

\|\| - моб. версія
Анумо знову віршувать! 05-07 Новини на Баштанка.НЕТ

На сайті всього: 16

Гостей: 16

Користувачів: 0

Пошук на "Анумо...!"

Категорії каталогу

Проза [1076]

Прозові твори друкуються тільки тут

Відеовірші [135]

Аудіовірші [49]

Українцям [2714]

Вірш-пісня [551]

Вірші про Україну [1507]

Вірші про рідний край [816]

село

Вірші про мову [229]

Збірки поезії, поеми [112]

Абетка [23]

Акровірш [32]

акровірші на форумі

Байка [107]

Загадки [16]

Верлібр [144]

верлібри на форумі

Елегія [51]

елегії на форумі

Історичні вірші [289]

вірші про голодомор, вірші про історію народу

Вірш-усмішка [1013]

гумор

Вірші про сім'ю [404]

сім'я у віршах, вірші про батьків

Вірші про рідню [154]

вірші про брата, вірші про сестру

Вірші про жінок [666]

вірші про маму, вірші про дружину

Вірші про чоловіків [117]

вірші про батька, чоловік

Вірші про військових, армію [221]

вірші про захисників Вітчизни, про армію та військо

Вірші про Перемогу, війну [441]

Перемога, війна

Вірші про кохання [3449]

Вірші про друзів [717]

Вірш-казка [132]

Казка (проза) [29]

Проза для та про дітей [19]

Вірші для дітей [335]

Вірші про дитинство [323]

Вірші про навчання [60]

випускний вечір вірші

Вірші про професію [85]

Вірші про eмiгрантів [146]

Вірші в перекладі [719]

Вірші про свята [203]

Вірші про спорт [18]

спортивні вірші

Вірші про природу [1227]

вірші про квіти, вірші про ліс, вірші про дощ

Вірш-тост, вірш-привітання [122]

Для мене поезія - це [191]

Поети [276]

Поетична майстерня [51]

Оповідання, про поетів, творчість [25]

Релігія [345]

Щастя - ... [604]

Жінка - ... [265]

Життя... [4554]

Філософам [1320]

Громадянину [935]

Метафізика [160]

Опитування для Вас:

ШЛЯХ до ТВОРУ:


Вірші/статті
	Твори за тематикою	Історичні вірші

ПАМ"ЯТЬ УКРАЇНИ

ПАМ'ЯТЬ УКРАЇНИ

Вона жива. І Ти живи,
Зціляй і немічних, і хворих,
Хай Слово лине у простори,
А тих, хто був незрячим вчора,
Ти світлом Правди онови!

Наповнюй вірою наскрізь
У лід зневір закуті душі,
Нехай вони засяють дужче,
А те, що вічне й невмируще,
В житті своїм візьмуть за вісь!

Згадай героїв, що в борні
За волю голови складали,
Щоб ворогів спинить навалу,
Аби імперії пропали,
І не карались ми в ярмі!

Пірни в правічне джерело,
Що зветься - ПАМ'ЯТЬ УКРАЇНИ,
Не забувай - за неї згинув
Твій дід і прадід безневинно,
Щоб нині краще НАМ жилось!

Хай люд прозріє від оман
І воскресатиме дух вільний,
Бо не розтяти пуповини,
Яка крізь нас і Україну, -
Стань, Українцю, вільним стань!

Розміщено на сторінці: Історичні вірші, Громадянину, Вірші про Україну, Українцям

Поділіться цією публікацією у Фейсбуці:

Переглянули твір - 2301 чол.

у Вас # закладок

Автору за твір:

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 20
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 Валькірія • 10:26, 27.10.2011 [Лінк на твір] Цього вірша було перероблено з одного мого недавнього (якщо хтось щось схоже вже у мене зустрічав), спеціально до мого вчорашнього виступу та творчому вечорі, який я проводила в реабілітаційному центрі для людей з вадами зору "Левенятко", що у м. Львові, вечір був присвячений героям УПА, мала честь виступати там разом з Юрієм Шухевичем. 0Спам 2 Nemo • 11:22, 27.10.2011 [Лінк на твір] Чудовий вірш, Валькіріє! Незаперечно і по формі, і за змістом. Радий, що ми є однодумцями не лише у професії, а й духовно: Я – українець! Чуєш, світе? Я – син славетних козаків. Я – той, кого ти загубити Не зміг у шквальності років. Я – українець! Бачиш, небо? У стяг я вплів твою блакить, Моливсь весь час лишень до тебе, Хоч відвернулось ти на мить. Я – українець! Плачеш, земле? Облиш, бо кров моя свята Лилась віками не даремно Й в полях цвітуть мої жита. Я – українець! Гордо, правда? Моя країна – край щедрот, Забудьмо ж браття "Чорну раду”, Ми ж українці, ми – народ! 1Спам 3 Валькірія • 11:56, 27.10.2011 [Лінк на твір] Холод. У душах крига. Весни згубились в дорозі. Люд від зими не оклигав, Хоч закипає розум. В серці живе зневіра, День не несе надії, Душі навколо сірі, Втомлені від бездії. Совість людська хвора, Все, що святе, продали. Те, що було потворне, Вищу ціну дістало. Те, що горіло в грудях, Нині лише тліє. Слово несе облуду І покривається цвіллю. Довго травили волю, Доки її не стало. Пишуть за нас ролі, Потім ведуть на поталу. Хто нам цю кривду робить? Доки терпцю нам стане? Ми не в смугастих робах І не усі безталанні! Хай собі "світу сильні" Граються в "Чорні ради". Ми не раби – вільні Жити себе заради! Грози шматують небо, Наче для нас розплата... Час починати з себе Світ цей на краще міняти! 0Спам 12 Nemo • 23:42, 27.10.2011 [Лінк на твір] Достойно ще однієї похвали! 0Спам 13 Валькірія • 23:47, 27.10.2011 [Лінк на твір] дякую, Олександре! 0Спам 4 PetroMak • 12:34, 27.10.2011 [Лінк на твір] 0Спам 8 Валькірія • 22:37, 27.10.2011 [Лінк на твір] 0Спам 5 Beatus • 13:39, 27.10.2011 [Лінк на твір] Сильний заклик... І схвильований... Хай люд прозріє від оман І воскресатиме дух вільний, Бо не розтяти пуповини, Яка крізь нас і Україну, - Стань, Українцю, вільним стань! 0Спам 6 stuhiya • 15:12, 27.10.2011 [Лінк на твір] Захоплююсь вашим талантом,Наталко.Думаю, правду історії знають лише ті,хто її проживав.Важко народові обрати вірний шлях,бо перегинали палку і ті і інші.Але історія є і треба її пам"ятати,щоб не припускатись тих помилок,що були зроблені.Саме страшне-це війна і дай Боже нам вирішувати все мирним шляхом. 0Спам 9 Валькірія • 22:46, 27.10.2011 [Лінк на твір] Так, Оксанко, погоджуюсь, що ми всього знати не будемо, та мій дідусь з бабусею, які мене виховували і котрих вже нема на цьому світі, мені цю історію переповідали не з чиїхось слів, а з власно пережитого досвіду, у моїй родині були й такі, для яких слова "ВОЛЯ АБО СМЕРТЬ" не були порожнім звуком, а реальним і буквальним закликом до дії, вони пускали собі кулю в скроню, аби лиш не віддатися в руки ворога, аби не потрапити в неволю... Ось така Історія! 0Спам 7 Did • 18:13, 27.10.2011 [Лінк на твір] Бо не розтяти пуповини, Яка крізь нас і Україну... Вдало і сильно, Наталю, промовлено... 0Спам 10 Валькірія • 22:48, 27.10.2011 [Лінк на твір] Дякую, Друже! 0Спам 11 Asedo1949 • 23:36, 27.10.2011 [Лінк на твір] А ми собі, що далі й далі, Все вибираєм те ярмо І плачемся: чому невдалі? Не бачим, правди ми зерно. Не чуєм, Божої підмоги, Те слово правди, Возлюби! Ми йдучи дивимось під ноги, Ждемо чужої похвальби. 0Спам 14 Валькірія • 23:48, 27.10.2011 [Лінк на твір] Підписуюсь під кожним Вашим словом! 0Спам 15 InhearT • 23:58, 27.10.2011 [Лінк на твір] пані Наталю, у Вас вийшов чудовий патріотичний вірш:)) і хоч мені ближче до душі більш ліричні та особисті твори, цей вірш мені сподобався, є в ньому якесь нове бачення банального сюжет)) Вітаю Вас!) 0Спам 17 Валькірія • 09:25, 28.10.2011 [Лінк на твір] Дякую, Іванку, мені приємно, що й тобі, ліричній душі, сподобалось! 0Спам 16 Roksa • 06:35, 28.10.2011 [Лінк на твір] Наталочко, і справді вражає Вами написане!Подобається Ваша позиційність і міцність духу, що вилита у вірші.Але: "Наповнюй вірою наскрізь У лід зневір закуті душі, Нехай засяють вОни дужче, А те, що вічне й невмируще,..."- наголос.Я думаю це дрібничка, яку легко виправити. Успіхів Вам, Наталочко! 0Спам 18 Валькірія • 09:27, 28.10.2011 [Лінк на твір] Дякую, Роксоланко, цю помарку на інших сайтах вже виправила, а сюди ще не дійшла, виправляю! 0Спам 19 lyu4450 • 02:06, 04.11.2011 [Лінк на твір] патріотично, цікаво, легко читається) мені сподобалось 0Спам 20 Валькірія • 09:29, 04.11.2011 [Лінк на твір] Тішуся, що Тобі любо, Любо!

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі