Ой завеликі, завеликі
На мене єврочеревики.
Як не дивися… Барахло.
Нехай заморське. То ж воно,
Що не на наші це дороги,
В таких покрутиш собі ноги.
Тонка підошва, хтивий скрип –
Це не місцевий генотип.
Такі шляхи їм перепона,
Для них потрібна єврозона
І спеціальне покриття…
Вже краще кирзове взуття.
Дарма, що з’являться мозолі,
Такий вже хрест – слов’янські долі.
То ще повторюся разок:
Не для гірських вони стежок.
Що не кажіть, а завеликі
На мене єврочеревики.
І якби вибір, хлопці, мав
Чи слухав би тутешніх гав.
Вже б навіть босими ногами,
А йшов прадавніми шляхами.
Бо як до імпортного звик,
Вважай, що рідному – гаплик.
Як казав Григорій Сковорода: краще хліб з водою, аніж мед з бідою. Ну навчилися за імпортними технологіями і ковбаси без м'яса виготовляти і води на порошках (про ГМО - мовчу). А чого лише вартують новітні "стихійні звалища з високотехнологічного пластикового сміття" . Все напівфабрикати кругом. А раніше все натуральне їли, в натуральне зодягалися і не жалілися ні на розлади в шлунку, ні на сердечні болі. Дійсно, своє рідне краще, від того що за дев'ять земель привезене, а не на користь.
Ваша правда, Роксолано: підтекст на кілька порядків перевищує сам текст. Але що вдієш, коли така реальність... Ось і доводиться змальовувати і трішечки завуальовувати, щоб не так страшно виглядало.
чудово!гарний,цікавий,наповнений гумору вірш. прочитав його тричі - і кожного разу з посмішкою:)звісно,є в ньому й не такий смішний,а глибокий підтекст. єдине,що відчулось при прочитанні - подекуди ніби не вистачало складу,тож раджу Вам ще раз перечитати вірша і може подекуди допрацювати..
І було імпорту гаплик....................я цих слів незрозумів Мабуть кожному своє. Чомусь у мене так складається що я все порівнюю.(маю таку можливість) Поки що не в нашу користь Компютер з усіма технологіями теж здалека.Про авто мовчу. І смішно ніби.........і плакати хочу
Так, таке взуття якісне. Але, але, але і потребує воно багато: якісних доріг, спеціального догляду, фінансових витрат. ... Список чималий. А придатність? Хоча б для сільської місцевості. Піди посади в ньому город, біля худобини покрутися, по росі, по траві ... і "капут". Дякую за візит, пані Наталю. Завжди приємно з Вами поспілкуватися.
Василю, я внести хочу маленьку поправку:біля худоби покрутитися, посадити город, по росі, по траві...........Для цього є друге взуття. Його і взувають . Неможу повірити що зараз що до худоби, що до магазину, що до святкового дня одне і те ж для ніг взуття Спец догляд для взуття:помити, просушити і далі ходити. Це з власного досвіду
Михайле, дозвольте кілька квітневих тез з приводу Вашої іронії :
ТЕЗА 1 Ми ніби дивимося на одне але бачимо його по-різному. В цілому, вірш з підтекстом і це аж ніяк не реклама вітчизняного виробника (на цьому сьогодні багато не заробиш :)). Якщо в кількох словах: намарне людська грамотність намагається себе протиставити Божому промислу, бо коли "...дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! ". І якщо сьогоднішня цивілізація намагаються виплекати модель "цивілізованого чоловіка", поза або вище Божих норм то "завеликі, завеликі тоді стають ці черевики" для кожного, хто намагається їх носити..
ТЕЗА 2 Але навіть якщо перейти від макро до мікро бачення цієї проблеми, тобто звузити розгляд цього питання в суто побутову площину, все одно шила в мішку не втаїти . Мова в коментарі йшла аж ніяк не про універсальні чоботи скороходи на всі випадки життя. Тут інше. Для прикладу, якщо взяти кирзові чоботи вітчизняного виробника ( у яких в армії колись виходжували день в день два роки і нічого) то такі чоботи німецького виробництва ( зручні, мягкі, ...) вже через півроку-рік вони стануть подібні на онучі. І суть проблеми не в технології виготовлення, а в самому підході: раніше взуття створювалося для людини - тепер для бізнесу, колись воно було довговічним, тепер - тимчасовим.
ТЕЗА 3. В основу концепції мислення по-європейське домінуючим є принцип поклоніння її величності Комфортності. Це і втягує споживача у рів одноразовості, а виробника підштовхує до орбіт їх мінімізації. Якщо, наприклад, це відро з пластмаси то виготовлено воно так, що транспонувати його можна тільки прямолінійно і рівномірно. Спробуй його з деяким прискоренням підняти вверх - відвалиться ручка, а опустити донизу - вивалиться дно (я вже мовчу про нашу звичку часом пхнути його ногою або запустити його з першою космічною вслід за якоюсь світською тваринкою. Тоді, гадаю, воно розвалиться на молекулярні сполуки). Іншими словами, вибір зводиться до наступного: ставитися до нього як до священної корови або купляй щораз нове. А раніше ? А раніше відро могло прослужити не один десяток років і ... нічого..
Дякую, дякую, пані Ірино. Приємно. А дороги... Що вдієш. Хіба по наших життєвих дорогах легше крокувати. А доводиться. Головне, щоб взуття було відповідне
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
