Оце прийшов до кума кум, щоб той пораду дав, Бо так ревнує свою жінку. Просто аж біда. - Хоч вір не вір, а поруч з нею я, немов король. Її нема,- нервуюсь знов. Втрачаю аж контроль. Учора, куме, сварка була. Певно, допекло. Тепер, що хоче, те і робить. Мов мені назло. - Сідай за стіл, хильнем по чарці. І забудь про це. Бери салат, картоплю, борщ та голубці й сальце. А я своїй що хоч дозволю. Куме, я ж не звір. Чого даремно нерви їсти. Марно це, повір. Ти знаєш, куме, це дурниці. То усе мине. Та хай моя що хоче робить... лиш було б смачне.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Пане Іване, час і нині то повзе, то біжить, то летить, як і ця бувальщина, яка вже давно вилетіла за межі Чумацького Шляху, бо як не дивно, час має властивість змінюватись
Asedo1949: Дуже важкі рядки. Серце огортає туга за таких ось героїв. А скільки їх вже лежить в нашій змученій горем, але нескореній землі, та водночас велика гордість розпирає груди
leskiv: Дякую за вірш, надзвичайно боляче читати, але це - війна. Я ніколи не думала, що в Росії виросло таке жорстоке покоління нелюдей. Та й наші ровесники там задурені рашистською пропагандою настільки, що