Дід Павло в садку застав маленького злодюжку, Ледве той устиг залізти на стареньку грушку. Дід добряче придивився - то ж хлопчак сусіда: - Як тобі, малий, не сором красти груші в діда? Я впізнав тебе, злодюго. Врешті, сину вражий. Швидко, хлопче, скач додолу. Бо я батьку скажу. Той догриз спокійно грушку. Глянув десь угору: - Чуєш, тату, то про тебе дідо там говорить. Злізь скоріше трохи нижче, бо не чути, тату. Дід Павло тобі, напевне, хоче щось сказати.
Щиро дякую, пані Катерино! Якщо усміхає,- значить гумор непоганий.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
