Діло було у ночі. Жінка спала на печі. Я поплентав на рибалку, і натрапив на русалку, не злякався ту рибину за хвоста та у торбину. П'ять хвилин уже по тому був я біля свого дому. Я дверима як бабахну та із жінки ковдру стягну. Ану злазь скоріше зпечі подивись які тут речі, ледь допер оцю рибину чуть не викрутило спину. Взяв я торбу дном у гору Щось тверде гугух до долу. О а де ж моя русалка - серед хати добра палка. Жінка вхопить ту ломаку та як дасть мені по спині що я аж зігнувся гаком. - "Ось тобі така рибина! Це тобі так не мине, що на глум збудив мене". Вигнала мене із хати, а сама лягла ще спати. Я всю ніч сидів на ганку і все думав про русалку. Мабуть то я обізнався в темноті не розібрався, може то ще примхи ночі так подіяли на очі. Хтозна де дрючок той взявся, але я собі поклявся: не ходить на став в ночі, краще з жінкой на печі.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
0
