А було ж колись
так ми палимо старі люльки ми з тобою такі дурнуваті сідницю вщипнути місячним сяйвом чи себе своєю ногою хвицнути .........................................Кнутс Скуєнієкс « Махорчина пісня « А було ж колись О, ми уміли веселиться!.. Могли Марену підпалить, себе хвицнути під сідниці або за лікоть укусить. Посеред вулиці ворота могли поставити за ніч чи голими дістати соти, чи пороху сипнути в піч, чи воза витягти на хату, чи начепить свині сідло... Були ми трохи дурнуваті, зате ж як весело було !
Додав: suziria (12.12.2012)
| Автор: © suziria
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 12
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА