ВІРШ ПИСАНИЙ З ПРИМІШКАМИ ЗАЛІЩИЦЬКОГО ДІАЛЕКТУ. ІСТОРІЯ РЕАЛЬНА.
ВУСА У ЙОСИПА БУЛИ ТАКОЇ Ж ФОРМИ, ТІЛЬКИ БІЛІ , А ОСЬ ЩО ВОНИ НАГАДУВАЛИ НА ВІДСТАНІ-ЗДОГАДАЙТЕСЬ САМІ, АБО ЗНАЙДЕТЕ ВІДПОВІДЬ У КІНЦІ.
ПРОШУ НЕ СУДИТИ СТРОГО, ТАК,ЯК ВІРШ НЕ ДОСКОНАЛИЙ,АЛЕ РЕАЛЬНИЙ. ПРОСТО ЗГАДАЛА І ЗАХОТІЛОСЬ ПОДІЛИТИСЯ.
ОДНОГО РОКУ,НА ВЕСНІ, ОДИН СУСІД МІЙ-ЙОСИП ЛИТИЙ, РІШИВ ЗМІНИТИ ЩОСЬ В СОБІ І ПИШНІ ВУСА ВІДРОСТИТИ.
ЧЕКАВ ВІН БІДНИЙ ЦІЛИЙ РІК, ЩОБ ФАЙНІ ВУСА ВІДРОСТАЛИ, ТА РІК ТЯГНУВСЯ НАЧЕ ВІК, А ВУСА ЩОСЬ РОСЛИ ПО МАЛУ.
АЛЕ НАСТУПНОЇ ВЕСНИ, ДОСТИГ ЗАДУМАНОЇ МРІЇ, І В НЕГО ВИРОСЛИ ВОНИ. ЗБУЛИСЯ ЙОСИПА НАДІЇ.
І ОСЬ ІЗ САПОЮ В ГОРОД, СУСІД МІЙ ГОРДО ЧИМЧИКУЄ, І ЖІНКА ЙОГО-ЗОСЬКА В СЛІД, НЕНАЧЕ ТІНЬ ЙОМУ КРОКУЄ.
А НА ГОРОДІ ТАТО МІЙ, ІЗ ДОСВІТКУ УЖЕ САПАЄ, ПРОЙШОВ ПОВЗ НЕГО ЙОСИП І: -НЕХАЙ ГОСПОДЬ ВАМ ПОМАГАЄ.
МІЙ ТАТО ГЛЯНУВ В СЛІД ЙОМУ, І ВІДПОВІВ, ТАК ЯК ГОДИТЬСЯ, АЛЕ НА ТУЮ НОВИНУ, І НЕ УСПІВ ВІН РОЗДИВИТЬСЯ.
ТУТ МАМА З САПОЮ В ГРЯДКИ, ІЗ ДОМУ ВИЙШЛА І САПАЄ, НА ЙОСИПА ВСЕ ЗИРК-ТА-ЗИРК ІЗ ПІД ХУСТИНИ ЗАГЛЯДАЄ.
ТО СТАНЕ З САПОЮ В РУКАХ, ТО ЗНОВ НА НЕГО КИНЕ ОКОМ, І ВСЕ СЕБЕ ЩОСЬ ПО ЩОКАХ РУКАМИ ГЛАДИТЬ НЕНАРОКОМ.
ІЗ МАМОЮ ТВОРИТЬСЯ ЩОСЬ, А ЩО ТО Є? ХТО МОЖЕ ЗНАТИ? І ТУТ МАТУСЯ-РОЗВОРОТ І ЙДЕ ІЗ САПОЮ ДО ХАТИ.
ЗА МАМОЮ ПОБІГЛА Я: -КУДИ ЦЕ ТИ З ГОРОДА,НЕНЕ? НУ А ВОНА РЕГОЧЕ ТАК, ЩО АЖ ОПЕРЛАСЯ НА МЕНЕ:
-ЧОГО СМІЄШСЯ,ЩО З ТОБОВ, ЧИ ТИ СЛАБА,ЧИ ЩО ТИ? -НЕ МОЖУ,КАЖЕ,ЙОСИП ЩО, ЗАПХАВ СИ КІСТКУ В РОТА?
ЧИ ЩО У НЕГО ТАМ В ЗУБАХ, ТАКЕ ОТО БІЛІЄ? ОТАК РОЗБИЛИСЯ У ПРАХ УСІ ЙОГО НАДІЇ, БО ТІ СЛОВА СУСІД ЗАЧУВ, І ДОВГО НЕ ГОДИВ БІГЦЕМ ДОДОМУ ВІН ВЕРНУВ І ВУСА ТІ ЗГОЛИВ.
Дякую, пані Маріє. Це моє село і його мешканці надихають мене.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
Оксаночко!