Ведучий перший – Через хвилину – дуже скоро – Нова комедія про Зорро. Вона наївна і смішненька, Та дуже-дуже коротенька.
Ведучий другий – Нова Іспанія у захваті від Зорро - Він у новинах, балачках, плітках. І там, де від багатих тільки горе, Він з'явиться з рапірою в руках.
Ведучий перший - Он чорна шляпа, маска, плащ – Тремти, лихвар, хапуго, позичайло. Нам захист прийде з гір, а може з хащ… І це стає для Мексики звичайним.
Бар – сидять відвідувачі… Багатий відвідувач бармену - Налий мені текіли склянку, Тремтять від страху руки, ноги. Зіткнувся з Зорро я із ранку – І серце ниє від тривоги…
Бармен - І я журюсь. Мені здається, Що наді мною він сміється. Бо знає – я займаюсь грою - Що зветься "Розведи водою (А потім се продай народу) Усе, що п'ється, – навіть воду".
Бідний відвідувач перший – Приїхав з Мехіко я вчора… Бідний відвідувач другий – Кажи хутчій які новини. Бідний відвідувач перший – Та тільки й чути "Зорро, Зорро…" І так усюди щохвилини.
Пара танцює танго… він танцює незграбно… вона сумна… Він – Чому сумна моя партнерша? Чим помогти я можу кралі? Вона – Незграбні Ви, мій друг, по-перше, Мене, по-друге, обікрали. Будинок, винний погрібок – Усе забрали до ниток. Він – Дозвольте в випадку такому Прийти вночі до вас додому? Вона (кокетливо) – О, Ви сміливі і шляхетні – Мене вночі охороняти!
Він (до глядачів) – Сеньйори в Мексиці кумедні – Вночі я буду просто спати!
Заходить білявка Лоліта з подругою (теж білявкою)… Подруга (до бармена) – Дві кави й пляшку пепсі-коли. (до Лоліти) Ти чула про дива навколо? Приїхав Зорро в наше місто… І в мене є нове намисто…
Лоліта - Ти розумієш, таке діло – Я цього Зорро полюбила. Я до нестями покохала Не кавалера, не амбала, А всенародного героя – Така вже, мабуть, моя доля!
Забігає Зорро. Його ніхто не помічає. Залпом випиває склянку чогось невідомого. Кривиться. - Бармен! Сюди! Попереджаю! Я теж, буває, розбавляю… Але ж не напій із агави… Ти чуєш, паразит кульгавий? Бо він надія наша й мрія.
(Дивиться вгору) Прости мене, свята Марія! Пробач мені, святий Миколо!
(до бармена) Тож не розводь його ніколи!
Музика. Зорро й Лоліта підходять один до одного. Танцюють.
Зорро – Скажу тобі, моя Лоліта! Мені ти снилася щоліта! Одного разу навесні До мене ти прийшла вві сні… Лоліта - Найщасливіша я сьогодні – Неначе вибралась з безодні. Зорро - Приємно чути – ти герой. І гулі в боротьбі набити… А не якийсь там геморой, Що заважає людям жити.
Зорро звертається до глядачів - А вам скажу у цю хвилину Я вирушаю в Україну. Тремтіть злочинці, торбохвати… (дивиться на годинник) Бувайте – треба вирушати…
Артисти по черзі читають по одному рядку: - Яка мораль цієї п'єси? - В суспільстві завжди є абсцеси! - І їх потрібно лікувати, - Або нещадно видаляти. - Щоби було усе прозоро, - Щоб честь по честі все було - Нам конче свій потрібен Зорро Всі разом – Непереможний, як в кіно!!!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас