Немов медуза жалить кропива...
Немов медуза жалить кропива. Тнуть крізь сорочку в спину комарі. Лайливі з уст зриваються слова: "...мазь не купили – довбури старі…" Як грошей шкода – мусимо терпіти. Най нас скуштує трохи комарня. А що ж під вечір маємо робити, Коли їх стільки просто серед дня? І комарі, і комашня, й мурашки, І ґедзі розплодились цьогоріч. І невідомі ще якісь комашки, Але кусючі, з'являться опріч. Пішов до вітру просто під каштани. Трава висока мокра від роси. Лише заплющив очі під кущами, Як ціла зграя шурхнула в труси. Я закричав, що сили мав, зненацька. Дісталось ляпасів сідницям і щокам. "Пробач мені, моя старенька… цяцька… Ганьба моїм обісцяним рукам…"
Додав: inkulinets (02.07.2013)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Життя... , Вірш-усмішка
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2206 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
kraynyuk46 : Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук. Як не дивно, але leskiv : Хороший вірш. Я рада, що ви зуміли вирішити проблему.