Беру собі після вечері книжку...
Беру собі після вечері книжку. Є в мене трохи часу перед сном. Її читатиму я лежачи у ліжку Під місячне світіння за вікном. Занурюсь з головою у пригоди, В шалений світ кохання і скарбів, Герої книг долають перешкоди, З неволі визволяючи рабів… Я засинаю – випадає книжка. Одразу потрапляю в вир подій. Трьохщогловим корветом стало ліжко, Що програє із хвилями двобій... Хтось невідомий моїм сном керує. Я вже в пустелі. Спека. Караван. Міраж мою свідомість провокує… Зненацька гуркіт – вибухнув вулкан. Навкруги жах – горять Помпеї… Та я вже в Африці. Пігмеї. Слони. Жирафи. Бегемоти… Безлюдний острів. Пальми. Гроти. Халупа Робінзона Крузо. Сумний самотній бородань… Та раптом заспівав Карузо Трагічним тенором страждань… У сні я ся перевертаю. Мене колотить, ллється піт – Я б'юсь, кохаю і страждаю, Та захищаю цілий світ. Прокинусь я посеред ночі. Що трапилось? Кого спитати? Та тільки-но розплющу очі – В думках "А що ще почитати?".
Додав: inkulinets (04.07.2013)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Життя... , Вірш-усмішка
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1363 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
virchi : Цей вірш – болюча сповідь про глибоке розчарування в людині, яка виявилася зовсім не тією, за кого себе видавала. Текст побудований як внутрішній монолог, де біль п virchi : Цей вірш – ніжна любовна елегія, що розкриває глибоку інтимність почуттів . Ліричний герой створює ц Nemo : Саме так, Василю, люди дійсно в більшості не розуміють, скільки втрачають почуттів і відчуттів, все відкладаючи себе та інших на потім...