Палахкотить, мов у печІ, Коли печуться калачі, Духмяне літо в небесах, Аж з хати вийти людям страх. Сховатись хочеться у тінь, Поміж садкових шепотінь, Або швиденько до води, Та як дістатися туди?... Пісок, немов сковорода, (Ще й руда галька вигляда) Горить вуглинами до ніг… Ну де той холод, де той сніг? Сміється сонечко в кулак: - Ох, потанцюєте гопак… - Хотіли літа – маєте… - Чого ж чуби ховаєте?...
Людина така істота, що завжди невдоволена...То хоче дощу, то спека їй не підходить.... А спека в степах не жаліє нікого.....Веселенький вірш, пані Катерина.....
П.Катрусю,дуже сподобався Ваш літній вірш.Ви все правдиво описали.Ми ,люди,такі вже істоти,що нам ніколи не вгодиш,взимко нам непримінно хочеться тепла,а в літку хоч трішки прохолоди.Так уже ми влаштовані.Спасибі за вірш,гарний.
Вірш сподобався. Але пропоную замінити "добратися" на "дістатися", бо так буде більш по-вкраїнському... Вибачте, пані Катерино, за краплинку критики. Хороший вірш. 5)
Весело! Я люблю спекотне літо з гарячим піском і сонечком, що сміється в кулак. Дякую п. Катерино
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Отакої! Все ніяк нам не догодити: то літа спекотного хочеться, то дощів! Гарний, світлий і позитивний вірш! 
