Ах, осінь, осінь – дощ, сльота...
Ах, осінь, осінь – дощ, сльота, Болото, моква, мокротеча… Із жовтим листям марнота. Од холоду здригають плечі. Вода в калюжі хлюпотить. Стоїть щеня піджав хвісток. І жалюгідно скавучить – Воно промокло до кісток. У серці сум, в душі журба – Туга, зажура, сумування. Неначе всіх проблем гурба Враз вимага мого втручання. Навколо сірі кольори Усе брудне, грязьке і кальне. Неначе котиться з гори Щось величезне і фекальне. Неначе все це назавжди. Й думки сумні тієї миті… Неначе тільки горе й ти Самі лишились в цілім світі. Дивне бажання – утекти, Сховатись, щезнуть, схоронитись. Від нескінченної сльоти Ще дуже хочеться… напитись…
Додав: inkulinets (16.07.2013)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Вірш-усмішка , Вірші про осінь
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1556 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
virchi : Вірш дихає вдячністю і новонародженою радістю. І справді, кожен день - як Божий дар.