Метіль, завія, сніговиця...
Метіль, завія, сніговиця, Хуртеча, хижа, завірюха… І мерзнуть руки в рукавицях, Од вітру аж синіють вуха. За комір я лице ховаю, Повільно ковзну до крамниці. Зимою літа я чекаю – Воно мені ночами сниться. А сніг хрумтить – на серці туга. Безбарвне все таке навкруги. Набридло біле все навколо – Пробач мене, Святий Миколо!
Додав: inkulinets (16.07.2013)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Вірш-усмішка , Вірші про зиму
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1941 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.