Метіль, завія, сніговиця...
Метіль, завія, сніговиця, Хуртеча, хижа, завірюха… І мерзнуть руки в рукавицях, Од вітру аж синіють вуха. За комір я лице ховаю, Повільно ковзну до крамниці. Зимою літа я чекаю – Воно мені ночами сниться. А сніг хрумтить – на серці туга. Безбарвне все таке навкруги. Набридло біле все навколо – Пробач мене, Святий Миколо!
Додав: inkulinets (16.07.2013)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Вірш-усмішка , Вірші про зиму
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1936 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Тяжко таке писати... Двічі доводилось в етері читати цей твір. То дувже тяжко читалось, не дивлячись на те, що емоціями добре керую.
klavysjka : Дуже хочеться надіятись і вірити в те, що після кожної ночі зустрінемо ранок
klavysjka : Дякую! І цей твір став прекрасною піснею, яка встигла полюбитись людям
klavysjka : Насправді так воно і є. Насправді у кожного своє.