Метіль, завія, сніговиця...
Метіль, завія, сніговиця, Хуртеча, хижа, завірюха… І мерзнуть руки в рукавицях, Од вітру аж синіють вуха. За комір я лице ховаю, Повільно ковзну до крамниці. Зимою літа я чекаю – Воно мені ночами сниться. А сніг хрумтить – на серці туга. Безбарвне все таке навкруги. Набридло біле все навколо – Пробач мене, Святий Миколо!
Додав: inkulinets (16.07.2013)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Вірш-усмішка , Вірші про зиму
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1978 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.