Марiчка /шарж/.
Марічко, ти Марічко,
люблю я твою вроду,
люблю дивитися,люблю дивитися,
як ти йдеш по городу.
Як ти йдеш по городу,
як ти несеш лопату,
і зразу уявляю,і зразу уявляю,
тебе стару й горбату.
Марічко, ти Марічко,
ти стала агрономом,
люблю дивитися,люблю дивитися,
як ти працюєш ломом.
Як ти працюєш ломом,
сокирою й граблями,
і зразу захотілося, і зразу захотілося,
з тобою на Багами.
Марічко, ти Марічко,
пора вже зупинитись,
на себе як на жінку,на себе як на жінку,
важливо подивитись.
Важливо подивитись,
і себе полюбити,
a я собі тим часом, a я собі тим часом,
буду це все робити.
Буду це все робити,
та й тебе шанувати,
і тебе таку гарну, і тебе таку гарну,
до сотні літ кохати.
Марічко, ти Марічко,
швидка ти, дужа й вміла,
і навіть не відчула, і навіть не відчула,
як на трамвай ти сіла.
Як на трамвай ти сiла.
І як город зорала.
Як би не постаралась,як би не постаралась,
була б сама копала.
Марічко, ти Марічко,
така вже твоя вдача,
як би не роботяща,як би не роботяща,
пропала б твоя дача.
|
у Вас 
