Мільйони - вас. Нас тьми і тьми і тьми, Від Запоріжжя й аж до Крима! Так, зайці - ми! Так, пострибайці - ми! З роскосими й великими очима!
Для вас – поля, для нас обіду час: Тум морква, кавуни, п’янкі укропи. З’їмо усе! А прийде слушний час – Дістанемось Європи!
Віки, віки саджали ви город, Дбайливо доглядаючи рослини, Зжерем усе! І далі у поход До Лісабону та Месини!
Століттями збирали ви врожай, Ми ж послід вносили, мов перли! Як попрохали: -«Й нам шматочок дай». Рушниць направили ви жерли!
Ось – час настав. Вже каркає біда, Орда зайців чекать не може. Ніч налетить не буде і сліда, Від ваших буряків! А може…
О, люд дурний! Доки ще ти не влип, І запихаєшся харчами Спинись! Бо станеш як отой Едіп, Чи Сфінкс, що завива ночами.
Тож знайте, ми віднині вороги! Самі гнояку вносьте аж до Крима! Задарма не піднімуть і ноги – Зайці з роскосими очима!
Пробіжимось городом як той гун! За ніч устигне й сад обшарить, Бійців вухатих злий табун… І ріпу будете ви жарить!
Тож схаменись товстий пожадний люд! На трапезу добра і миру, Нас запроси. Ми у траві! Ми тут..! Пробач Сашко. Пробач гіганте Блок, Що потривожив твою ліру.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
