Куме, що з нами, ми п’яні?
Містом крокуєм рум’яні,
Ще і штормить, як на морі,
Ноги враз стали, мов хворі.
Йдемо, тримаючись плота,
Що другий крок – у болото,
Вправно, як ті водолази,
Так по калюжах ми лазим.
Куме, навіщо так пили?
Совість в корчмі загубили,
Вже не говорю про гроші,
Як дві свині, ми хороші.
Куме, а що буде завтра?
Дома ж візьмуть нас під варту,
Спати примусять на кухні,
Довго скандали не вщухнуть.
Куме, ще крапельку віскі?
Щось затуманились мізки,
Криє екстазова хвиля,
Сниться настоячи мила -
Грізно нахмурила брови:
"Ти подоїв
вже корову?
Курям насипав пшениці?...”
Спалах в очах блискавиці.
Ніжно хапає за чуба,
Ліктем, коліном… Ой, люба!
Аж защеміло під серцем…
"Куме, давай
краще з перцем!”.
| 
у Вас 
0
