Ой поший же торбу, моя наречена,
Не питай, навіщо, а пакуй харчі,
В тридев'яте царство чаклуна-оленя
Йду просить для тебе злата і парчі.
Про курінь і рай в нім не заводь розмову,
Житимеш в палатах царських - і не менш,
Золоту корону викую здорову,
Матиму царицю, не дружину, перш.
Наречена моя, наречена,
О, прекрасна, о, мудра, о, вчена!
Ти - цариця, я - паж,
Тобі бал, мені саж,
В моїм серці любов навіжена.
Ой поший же торбу, поший же, царице,
Раз вже проганяєш, піду старцювать,
На вола несила й глянути лисиці,
Хочеться їй барса у норі вітать.
Так поший же торбу, на колінах прошу,
Не жалій же ниток, я ж для тебе жив,
Викував корону, дав парчі і грошей,
Видай же хоч торбу, адже заслужив.
Ой цариці ви наші, цариці,
Ой лисиці ви наші, лисиці,
Ви - вгорі, ми - в низах,
Ви в хутрі, ми в латках,
Навіжена любов б'є по пиці.
|
у Вас 
1
