Вітаю Вас Гість | RSS
До головної/НОВИНИ САЙТУ | Реєстрація | Вхід Пн, 16.06.2025, 09:01
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1073]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [135]
Аудіовірші [49]
Українцям [2704]
Вірш-пісня [549]
Вірші про Україну [1485]
Вірші про рідний край [812]
село
Вірші про мову [227]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
акровірші на форумі
Байка [107]
Загадки [16]
Верлібр [144]
верлібри на форумі
Елегія [51]
елегії на форумі
Історичні вірші [289]
вірші про голодомор, вірші про історію народу
Вірш-усмішка [1008]
гумор
Вірші про сім'ю [402]
сім'я у віршах, вірші про батьків
Вірші про рідню [154]
вірші про брата, вірші про сестру
Вірші про жінок [665]
вірші про маму, вірші про дружину
Вірші про чоловіків [115]
вірші про батька, чоловік
Вірші про військових, армію [219]
вірші про захисників Вітчизни, про армію та військо
Вірші про Перемогу, війну [416]
Перемога, війна
Вірші про кохання [3432]
Вірші про друзів [714]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [60]
випускний вечір вірші
Вірші про професію [85]
Вірші про eмiгрантів [146]
Вірші в перекладі [714]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
спортивні вірші
Вірші про природу [1223]
вірші про квіти, вірші про ліс, вірші про дощ
Вірш-тост, вірш-привітання [122]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [25]
Релігія [343]
Щастя - ... [602]
Жінка - ... [265]
Життя... [4530]
Філософам [1315]
Громадянину [922]
Метафізика [159]
Опитування для Вас:
Свій День народження ...
[ Результаты · Архив опросов ]
Всего ответов: 464
ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірш-усмішка
 

Ой, матусю

Ой, матусю, на ніч спати
В хату просяться солдати,
Вранці йтимуть воювати,
Хочуть переночувати.
 
Ой, матусю, ті солдати,
Котрим вранці воювати,
Геть не хочуть спочивати,
А зі мною йдуть гуляти.
 
Ой, матусю, біля тину
Посадив хтось капустину,
Я ж бо мимо неї йшла
І дитиночку знайшла.
 
Ой, матусю, ту дитину
Воїн кинув біля тину,
Ой, скажи, скажи, мій тин,
Хто ж той батько, чий мій син?
 
Чи той батько не Данило,
Що балакав ніжно й мило,
А чи він бо не Овсій,
Що уродить, де не сій?
 
Чи той батько не Онисько,
Що упав – було ж так слизько,
А чи він бо не Вівсон,
Що голубив, мов крізь сон?
 
Чи той батько не Микита,
Що мармиза завжди бита,
А чи він бо не Кіндрат,
Що Данилку менший брат?
 
Чи той батько не Гаврило,
Що сопів, як те бурмило,
А чи він не Никодим,
Що була у скирті з ним?
 
Чи той батько не Омелько,
Що смерділо в нього з пельки,
А чи він бо і не Гнат,
Ще один Данилків брат?
 
Чи мій син не від Івана,
Що нового мав жупана,
А чи він не від Петра,
Що ледь не зламав ребра?
 
Що робити, як вгадати,
Хто синочкові за тата?
Адже кожен обнімав,
Пригортав та цілував.
 
Всі під тин всю ніч вчащали,
Тільки так і не сказали,
Що від тих моїх щедрот
Море зродиться турбот.
 
Я ж бо, глупа та невдала,
Неньки так і не спитала,
Як під тин всю ніч вчащати,
А капусти не чіпати.
 
Ой, матусю, пробачайте,
Донечку свою навчайте,
Що під тин ходити – гріх,
А з солдатами – то й сміх.
 
Дочка ж ваша вас послуха
І не пустить більш ні духа,
Щоб її хтось обнімав
Та в капусті причащав.
 
Є синочок, слава Богу,
Хай на старість на підмогу
Виростає він один,
Цей гіркий солдатський син.
 
 Ой, матусю, зарікаюсь,
В батюшки ж бо сповідаюсь,
Що востаннє мала гріх,
Не захочу більше втіх.
 
Ой, матусю, знову в хату
На ніч просяться солдати,
Не пущу, хай їм там біс,
Двері геть заб’ю навскіс.
 
А вони, оті солдати,
В двері гупають, мов кляті,
Ні, не допущу гріха,
Вдам із себе, що глуха.
 
Ой, матусю, так же луплять,
Мабуть, дуже мене люблять,
Треба вийти накричати,
Щоб не заважали спати.
 
На хвилину я, матусю,
Ось-ось зараз повернуся…
Ой, солдати, ой ти, тин,
Знов знайшовсь в капусті син.
 
Та вже батька, мамо, знаю,
Кожного ж бо, з ким гуляю,
Прізвище назвать прошу
І опісля запишу.
 
Ось і нині в данім списку,
Тих ім’я, хто в цю колиску,
Наділив мені дитя,
Щоб не спала до пуття.
 
Це, матусю, Гнат Каліка,
Пуп Левко, Іван Базіка,
А в кінці Глевтяк Мартин –
Колективний в мене син.

1995 р.
 

Додав: miknech (03.11.2014) | Автор: © Михайло Нечитайло
 
Розміщено на сторінці: Вірш-усмішка

Поділіться цією публікацією у Фейсбуці:
Переглянули твір - 1675 чол.
 
  
   у Вас # закладок
Автору за твір:

 


Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 9
avatar
0
1 Таля • 00:59, 04.11.2014 [Лінк на твір]
Нічого собі дівка! ;) :)
avatar
0
2 Koshkina • 10:38, 04.11.2014 [Лінк на твір]
Народно - правдиво... yes
avatar
0
3 natalka7474 • 14:12, 04.11.2014 [Лінк на твір]
Ну і дівка-не промах!  ААле вже гарний вірш, насмішили ,хоча й таке буає. up 55555
avatar
0
4 Мурашка • 20:44, 04.11.2014 [Лінк на твір]
Ваші вірші у людей усмішку викликають,
в теперішній час ми дуже мало навіть посміхаємось.
Дуже добре, що Ви друкуєте свої вірші -усмішки!
55555
avatar
0
5 metman17L • 21:44, 04.11.2014 [Лінк на твір]
Ну  і дівка...
Акробат !!!
Подолала всіх солдат. ;)
avatar
0
6 leskiv • 10:29, 05.11.2014 [Лінк на твір]
Сподобався гумор!
avatar
0
7 Asedo1949 • 10:53, 05.11.2014 [Лінк на твір]
Насмішили...
avatar
0
8 nasvictor • 21:03, 05.11.2014 [Лінк на твір]
і таке буває)))
avatar
0
9 miknech • 23:07, 05.11.2014 [Лінк на твір]
Всім подяка за коментарі. Вірш написано давно, просто для розрядки, без зайвої моралі й настанов. Вирішив подати його на сайт, бо цей нинішній наш сум варто, напевно, дещо розрядити, адже відомо, що й на фронті солдату без гумору не обійтися.

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
Войдите:
avatar

ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
А риба сама скинула кості
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє. 

"А риба сама скинула кості"

*** ти точно не схибив?***
Ludmilka: Щиро вдячна за тонке розуміння написаного мною!!!

Не просто Кохана, а близька і рідна…
Nemo: Дякующиро, Василю, пишу, як відчуваю... і всім навколо бажаю Щастя...

*** ти точно не схибив?***
virchi:
Мова вірша піднесена, що підкреслює значущість втраченого. Але за високим стилем читається жива людська драма - про довіру, яку не виправдали, про дар


     

Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)
    Увійдіть на сайт...
    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz