Ой, батюшка-царю наш, віддай мені дочку,
У придане буду півцарства чекати,
Трон, кажеш, не ділиться? Поставлю я бочку,
Мені хоч і з бочки, аби царювати.
Ой, пане міністре наш, віддай мені дочку,
У придане буду я крісло чекати,
Хай навіть малесеньке, десь там у куточку,
Мені б тільки крісло, аби керувати.
Ой, пане банкіре наш, віддай мені дочку,
У придане буду я грошей чекати,
У чеках, готівочці, у жовтім пісочку,
Аби лиш багато, щоб вік прогуляти.
Ой, пане господарю, віддай мені дочку,
У придане буду багатства чекати,
Хоч ґрунту, хоч воликів, хоч гуску, хоч квочку,
Та з наймитом тільки, щоб не працювати.
Ой, паночку фурмане, віддай мені дочку,
У придане буду нагайку чекати,
Хай навіть на зламанім держалні-кілочку,
Було б тільки нею кого поганяти.
Ой, пане добродію, віддай мені дочку,
Про посаг чималий ти мусиш подбати,
Я ж красень бо красенем, як дуб той в лісочку,
Такого, знай, зятя всяк мріє спіймати.
|
та
у Вас 
0
