Комахолюбов
Ти кохала несамовито.
Шепотіла мені щось у вуха.
Насолоджувалася відкрито...
А на стелі сиділа муха.
Ти кохала майстерно і палко.
Так красиво було, мов на плівці...
Як прощались, сказала: "Жалко..."
А тарган хутко біг по долівці.
Додав: ruhlyvy (30.07.2015)
| Автор: © Борис Костинський
Розміщено на сторінці : Вірш-усмішка
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1783 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА