В поліклініці народу в дві чи три шеренги.
Наче танк, притислась пані в кабінет без черги.
Каже: довідка потрібна. Й бехнулась у крісло.
Так, що аж зігнулось наче. Добре, що не трісло.
Лікар щось писав дрібненько. Щось питався трохи:
- Скільки маєте, шановна, зараз повних років?
Та лічила довго мовчки. Каже: - Я не знаю.
Але так ,як відчуваю, років десять маю.
Лікар вмить здригнувся бідний. Глянув якось скоса:
- То складний випадок досить. – пробубнів під носа.
Пані тут же уточнила: - Чесно вам признаюсь.
Може, я на пару років трохи помиляюсь.
Років десять я, напевно, повна, як сосиска.
А до того, що й казати, я була, як тріска.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
