Хтось як у собаки зуби має
Не їсть а лиш ковтає
Готовий і людину заковтнути
Живіт напхати, натягнути
Дідусь розказує мені
Що зуби стали дорогі
Їсти йому стало важко
Кусати зубами тяжко
Коли ковбаска
Пахне на столі
Сльоза тече
В нього по щоці
Дивлюсь на нього
І шкода його мені
Ковбасу я бачу
Тільки в гарному сні
Ллється слинька
Також і сльоза
Ковбаска колись
Була, і вже нема
На ковбасу дивлюсь
Як на ікону я
Зуби добрі є
А ковбаси нема
Хто ковбасу мою вкрав
І на Гаваях приховав
Щоб на сонці смажилась вона
Щоб в папуасів сідниця росла
Треба гумор не губити
Хоч важко стало жити
Не журись козаче, посміхнись
На Гаваях зустрінемось колись
Там чекає наша ковбаса
Ми її найдемо
Де б не ділася вона.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 