Хтось як у собаки зуби має
Не їсть а лиш ковтає
Готовий і людину заковтнути
Живіт напхати, натягнути
Дідусь розказує мені
Що зуби стали дорогі
Їсти йому стало важко
Кусати зубами тяжко
Коли ковбаска
Пахне на столі
Сльоза тече
В нього по щоці
Дивлюсь на нього
І шкода його мені
Ковбасу я бачу
Тільки в гарному сні
Ллється слинька
Також і сльоза
Ковбаска колись
Була, і вже нема
На ковбасу дивлюсь
Як на ікону я
Зуби добрі є
А ковбаси нема
Хто ковбасу мою вкрав
І на Гаваях приховав
Щоб на сонці смажилась вона
Щоб в папуасів сідниця росла
Треба гумор не губити
Хоч важко стало жити
Не журись козаче, посміхнись
На Гаваях зустрінемось колись
Там чекає наша ковбаса
Ми її найдемо
Де б не ділася вона.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 