Ох ти, доленько моя, доля!.. Хоч би промінь!.. Одні лиш хмари… От і люба дружина Оля мене знову за гроші сварить… - Скільки ще мені, недоносок, копійки твої рахувати?! Я на зиму і гола, й боса! А тобі лиш вірші складати! Однокласник твій – в кадилаці! Однокурсниця – в шоколаді! А у тебе латкИ на сраці! Кусню хліба – і тому раді! -Не свари мене, люба Ольго! Не на стільки я дурень, може! Кадилак, зрозуміло, довгий! Та трамвай, безперечно, довший! Без грошей, Олю, легше жити. Бо вони, як пудова гиря. Якщо є, то біда – де діти. А нема, то й ніхто не стире! Однокласник, що в кадилаці, третю жінку за рік міняє. Я ж, з латкАми, Олюнь, на сраці, іще більше тебе кохаю! Якщо хліба тобі замало, хочеш крабів укинуть в пащу, я наріжу дрібненько сала – це те ж саме, а може й краще! Перестань мою душу мучить!.. Ти й без норок у мене – леді! І хіба ж тобі, Оль, не зручно на моєму велосипеді?!... Ні, тяжка все ж у мене ноша - вихваляти дружині злидні… Та брехати, що кляті гроші триста років нам не потрібні...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
