Біля ринку бачить Ліза жіночку знайому. Та з базару сумку тягне. Певно, вже додому. Стали вдвох вони балакать. Раптом враз мобілка. Вмить згадала, що згубила тут десь чоловіка. - Як теля, ходив за мною. Тут же купа люду. Я й забула. Де він лазить? Десь шукати буду. Ліза в сміх: - Прив’язуй, значить. Різні є вар’яти. Цілий час про свого мужа треба пам’ятати. Я щоб свого не забути. ( Став близький до болю). Ношу картку чоловіка кожен день з собою. Та всміхнулась: - Дай – но гляну! Що за красень, врешті. Теж колись завжди носила знімок свого Петі. - Бачу, ти проста, як двері. – каже хитро Ліза. Інша картка. То не фото. Це кредитка «ВІЗА».
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
