Якось чув – життя рятують кіт або собака. А мене спасла від лиха моя рідна шапка. Посидів добряче в кума на зимові свята, Серед ночі ледве теплий ліз додому спати. Довго мучився з дверима. Ключ не лізе клятий. Не хотів будити жінку, тещу піднімати. Жінка спить, аж чує шурхіт. Хтось ключами діє. Чоловік лишивсь у кума. Значить, то злодії. Що під руку їй попало, - тим вона вцідила. Каже чесно, що від страху ледве не вродила. Голова більш - менш на місці. Ще тримає тіла. Сковорідка постраждала. Ручка відлетіла. Очі вивалив на лоба. « Бах!». І все в тумані. Знаю сам, - рука тяжкенька у моєї Гані. Все ж пательня не чавунна, а якась китайська. Добре те, що не попався молоток чи праска. Голови немає часом. І на тому крапка. Хочте , вірте чи не вірте, - врятувала шапка.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
