КАВОВЕ КОХАННЯ
О, Божечки, яка духмяна кава,
А поруч ти — усміхнена лукава.
Ось, ось — ось ось мене невдаху звабиш,
А вже за мить без жодних жалів зрадиш.
Звичайно,.. я усе це помічаю -
Та без обурень, бо тебе кохаю.
А кава... так тремтить у порцеляні,
Як сонечко в калюжі на світанні.
Злились червоне з чорним у єднанні,
Як насолода з сумом у коханні.
... Схиляєшся над чашечкою кави,
На мене очі скошуєш лукаво,
І кажеш з притиском у кожнім слові:
Як краща кава, то лише у Львові.
А Харків твій даремно час марнує -
Такої точно він не приготує.
Погоджуюсь, не морщу навіть лоба,
Лише б тобі було все до вподоби.
Закоханий - не здатний до відмови.
Беру квитки — ми їдемо до Львову.
У ньому певно краща буде кава,
А посмішка твоя — ще більш лукава.
Парує кава в білім порцелянні
Раює серце в кавовім коханні.
28.03.2017
| 
у Вас 
0